Відео

Як зробити державні компанії незалежними та ефективними? RE:ФОРМА

 «ЗА 15 РОКІВ ВЕЛОСИПЕД КУПИЛИ, ОЦЕ Й УСІ РЕФОРМИ»

- Маршрут в мене – на 18 кілометрів, - розповідає Любов Лукаш, листоноша Русанівського поштового відділення, що в Броварському районі Київщини. Щодня вона з іще двома колегами-листоношами зустрічають поштову машину, сортують кореспонденцію і вирушають знайомими маршрутами.

12 10 reforma

Любов Лукаш одна з трьох листонош в селі Русанів

Так жінка розносить листи і газети вже 15 років. Десь просто кладе газету в поштову скриньку. Хтось вже чекає особисто, щоб заодно розпитати сільські новини. Зарплата, каже пані Любов, хоч і мінімальна, але щоб покинути свою роботу навіть не думає:

- Мене ж чекають щодня. Люди знають, що чи дощ, чи сніг – а я прийду. В мене такі старенькі є, до яких ніхто, крім мене й не заходить..

Якихось реформ на «Укрпошті» за свою 15-річну діяльність жінка не пам’ятає. Кілька років тому, щоправда, листоношам виділили велосипеди. Працювати стало легше, бо в дні доставки періодики сумка з газетами може важити більше 10 кілограмів.

12 10 reforma2

Велосипеди купили декілька років тому, щоправда ремонтувати їх листоношам доводиться за власний рахунок

- Я бачила як за кордоном пошту розносять – з велосипеда на газончик газетки кидають. Нам так не жити.., - сміється поштарка.

УКРПОШТА СЬОГОДНІ. ВЕЛИКА І МАЛОЕФЕКТИВНА

Листонош, як Любов Лукаш в Україні 32 тисячі. Загалом в компанії «Укрпошта» - 79 тисяч працівників. І майже 12 тисяч відділень по Україні. Це більше, ніж має будь-який український банк. Але величезний потенціал компанії, як і більшості інших державних підприємств використовувався не надто ефективно. Відтак зараз тільки кожне п’яте з поштових відділень має комп’ютер. Вісім з десяти - збиткові.

12 10 reforma3

В 2015 році «Укрпоштою» доставлено понад  507 мільйонів примірників періодики, виплачено більше 74 мільйони одиниць пенсій та соціальних виплат.

Компанія має приміщення площею більше мільйона 300 тисяч квадратних метрів. В автопарку - 3600 вантажівок. Середній пробіг машини - 15 років. Кожна п’ята - в неробочому стані.

Прибуток підприємства за минулий рік – 53 мільйони гривень. Три чверті Укрпошта, як унітарне підприємство, перерахувала до держбюджету. На розвиток компанії залишилося 13,5  мільйонів. Якщо всі ці кошти щороку витрачати лише на комп’ютеризацію відділень, це займе 30 років.

У селі, де працює Любов Лукаш, комп’ютер був би зовсім не зайвим. Зараз відділення пошти в Русанові – це і сама пошта, і центр надання послуг, і магазин, і квиткова каса, і міні-банк.

12 10 reforma4

Ірина Соловей, начальниця Русанівського поштового відділення

Сюди приходять оплатити комунальні послуги, отримати грошові перекази, оформити субсидії. Складно уявити, що все це робиться без комп’ютера. На старенькому касовому апараті.

ТЕХНОЛОГІЇ ДАЛЕКОГО МИНУЛОГО

- Це навіть не минуле століття. Це середина дев’ятнадцятого, коли послуги на папірцях надаються, - говорить про такі «технології» директор ДП «Укрпошта» Ігор Смілянський.

Компанію він очолив влітку цього року, пройшовши конкурсний відбір Кабінету Міністрів. Менеджер звільнився з американської аудиторської компанії та повернувся в Україну.. Головним своїм завданням Смілянський бачить кардинальне оновлення компанії.

12 10 reforma5

Ігор Смілянський став директором Укрпошти, пройшовши конкурсний відбір Кабінету Міністрів

- Мені дуже цікаво створити компанію, яка стане основою нової української економіки, - каже він.

Також розповідає: на Заході поштові компанії – це успішні логістичні корпорації. В нас же десятки років нічого не робилося для оновлення підприємства, і якщо й далі нічого не робити - ресурсу вистачить на кілька років.

Щоб показати, як працює «Укрпошта» сьогодні, пан Смілянський запрошує нас до Головного підприємства з обробки та відправлення пошти. Це величезна будівля поруч з центральним залізничним вокзалом у Києві. Навіть таке розташування – пережиток з минулого, коли пошту перевозили залізничними вагонами. Вагонів давно немає, а розташування Центру ніхто не змінив. Десятки поштових вантажівок щодня вранці і ввечері з’їжджаються до центру міста, долаючи затори і створюючи нові.

Всередині Центру за останні кілька десятиліть змінилося теж небагато. Похмурі стіни, довгі коридори, старе обладнання. Сюди потрапляють листи і посилки з усієї країни - десятки тисяч за день. Все це треба швидко розсортувати, і відправити за адресами в різні регіони. Посилки сортують на конвеєрній стрічці, листи – розкладають вручну у скриньки, кожна з яких відповідає конкретному населеному пункту.

сортування посилок на Укрпошті

За кордоном таку роботу виконують спеціальні машини. Але їхня ціна для Укрпошти непідйомна. Та й зараз це не є пріоритетом для компанії - кількість листів з року в рік падає, тому в «Укрпошті» хочуть зосередитися на перспективніших напрямах діяльності.

Найперший – це та ж комп’ютеризація. Маючи величезну мережу відділень, в «Укрпошті» хочуть зосередитися на тому, щоб надавати якомога більше послуг людям.  Ігор Смілянський наголошує – для цього потрібні великі інвестиції. А щоб компанія стала цікавою для інвесторів, потрібно провести зміни в її управлінні.

ЩО ТАКЕ РЕФРМА КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

Зробити не лише «Укрпошту», але й інші державні компанії прибутковими – одна з цілей реформи корпоративного управління.

2 червня цього року Верховна Рада запровадила нові, ринкові методи управління державними підприємствами. Серед їхніх основних принципів - можливість створення Наглядових рад.

Це колегіальний орган, до якого входять делеговані державою та незалежні фахівці. Їхнє завдання - контролювати діяльність компанії. Зокрема, саме наглядова рада призначає та звільняє керівника підприємства, затверджує умови контракту з ним, погоджує фінансовий план підприємства та звіт про його виконання.

12 10 reforma6

функції наглядових рад

Більшість складу в наглядових радах державних компаній мають становити незалежні члени, обрані на конкурсній основі. Ними не можуть бути держслужбовці, особи, які є чи були пов’язані з підприємством  та їхні близькі родичі.

Першим підприємством яке вже має Наглядову Раду є НАК «Нафтогаз України». Ще в 15 найбільших держкомпаніях Уряд планує створити їх до кінця року. Для цього в Кабінеті Міністрів готують підзаконні акти, які деталізують порядок їхнього створення.

Зокрема, пропонується, що до складу наглядових рад має входити від 5 до 11 членів, які є експертами у фінансах, стратегічному плануванні або ж у виді діяльності, яким займається підприємство. Член наглядової ради обирається на 3 роки і не може обіймати цю посаду більше ніж 3 терміни. Одночасно він може входити не більше ніж до п’яти наглядових рад.

Їх створення планується зробити обов’язковими для державних компаній з активами понад 2 мільярди гривень або з обігом в півтора мільярда. Всього таких підприємств - 41.

В ПЛАНАХ: 15 УСПІШНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ТРИ РОКИ

Створення наглядових рад має зменшити вплив політиків на державні компанії та запобігти одноосібному ухваленню важливих рішень. Це, а також прозора фінансова звітність, мають підвищити ефективність компаній.

Народна депутатка Оксана Продан, втім, наголошує на тому, що підприємство має залишитися під державним контролем:

- Компанія має бути в державному управлінні, але при цьому хочеться, щоб вона була ефективною,  як приватна структура. Саме для цього і потрібна корпоратизація, - пояснює вона.

Заступниця міністра економічного розвитку і торгівлі Юлія Ковалів додає, що реформа корпоративного управління допоможе також боротися з корупцією і залучити великі інвестиції в підприємства.

- Ми максимально намагаємося відійти від політичного управління підприємствами. На практиці це буде означати, що рішення в компаніях будуть прийматися в першу чергу, базуючись на доцільності і стратегії самих підприємств. Ми хочемо, щоб всі підприємства були успішними, дорогими, могли залучати кошти, розвиватися і платити дивіденди в бюджет.

За задумом міністерства, реформа корпоративного управління допоможе в перспективі трьох років зробити 15 найбільших компаній, які складають 70% всіх державних активів, успішними і ефективними.

Ігор Смілянський не проти, щоб таким стало і довірене йому підприємство, хоча й розуміє, що з погляду свободи прийняття рішень створення Наглядової ради і обмежуватиме його персонально.

операторка поштового зв’язку, Валентина Кірсенко, сортує за день до півтони листів

 - Зараз єдиний виконавчий орган – це я. Це, може, й дуже приємно, але це не є міжнародна практика управління компанією, - каже він.

Смілянський пояснює - інвестори прийдуть тільки тоді, коли будуть впевнені, що навіть якщо зміниться керівник компанії, то напрямок її руху залишиться незмінним.

– Це те, чого ми хочемо, - резюмує керівник “Укрпошти”.

А ЯК У НИХ. ЕСТОНІЯ

Балтійські країни після здобуття незалежності максимально швидко переходили на західну модель менеджменту. Закон про корпоративне управління був прийнятий на піку приватизації - в 1995 році.

Одним з успішних прикладів корпоративного управління державною компанією стала часткова приватизація, а потім і продаж Eesti Telekom. В 1999-му  49% акцій державного холдингу продали на міжнародних торгах, переможцем яких став шведсько-фінський телекомунікаційний гігант “Теліасонера”. Його представники увійшли до наглядової ради, як і представники уряду. Держава залишила собі також блокуючий пакет акцій - 29%.

12 10 reforma7

Eesti Telekom однією з перших в Європі запустила 3g стандарт зв’язку

Результати корпоратизації були блискавичними. Вже наприкінці того ж року чистий прибуток компанії зріс майже удвічі - з 19 до 36 мільйонів доларів. Вартість акцій і капіталізація компанії щороку зростала. У 2005-му Eesti Telekom однією з перших в Європі запустила 3g стандарт зв’язку.  В 2009 році естонський уряд продав решту своїх акцій власникові основного пакету за більш, ніж 300 мільйонів євро. Зараз колишній Есті Телеком - найбільша телекомунікаційна компанія Естонії.

 

28 вересня 2016 року

СІЛЬСЬКИЙ НЬЮЗРУМ. ЧИ ВИЖИВУТЬ МІСЦЕВІ ГАЗЕТИ БЕЗ ГРОШЕЙ ЗГОРИ? RE:ФОРМА

 

Комунальні і державні

- В мене пенсіонерка працює, так я не можу її звільнити, ‑ жаліється коротко підстрижена блодинка в бірюзовому піджаку.

- Доручіть їй комп'ютер вивчити, ‑ кидає хтось з аудиторії. ‑ Якщо не впорається тоді виженіть! Ми так якось робили.

- О! Ідея! Хай соціальні мережі веде…

Зал вибухає сміхом. За величезним круглим столом обласної державної адміністрації зібралися редактори чернігівських районних газет. Питання, яке вони обговорюють, просте: як вижити, коли їх газети стануть приватним бізнесом. А це станеться дуже скоро.

28 09 reforma

Круглий стіл редакторів районних газет Чернігівщини

В Україні все ще налічується 518 друкованих видань у державній або комунальній власності. Їх сукупний наклад ‑ 2 мільйони примірників на рік. Половина з них ‑ збиткові і на їх підтримку центральні та місцеві бюджети щороку витрачають близько 80 мільйонів гривень. Але проблема навіть не в цьому. Дуже часто ці видання використовують для безкоштовного піару та агітації. “Червоний гірник” ‑ газета, засновником якої є міська рада Кривого Рогу ‑ в кожному примірнику знаходить місце для міського голови цього міста Юрія Вілкула. Він на першій шпальті кожного номера, часом карикатурно нагадуючи чи то партійного бонзу часів СРСР, чи то усміхненого родича Кім Чен Ина. Але не всі комунальні видання хочуть обслуговувати засновників. І деякі з них вже багато років намагаються бути фінансово і політично незалежними.

Газета без дотацій

Місто Мена, райцентр Чернігівської області. Тут трохи більше 10 тисяч населення. І одна місцева газета ‑ “Наше слово”. Редакція знаходиться в невеликому одноповерховому будинку, самому центрі, в приміщенні колишнього дитячого садочку. На вигляд це цілком сільська хата, на подвір`ї бігають кури. Втім, “Наше слово” ‑ одна з найуспішніших газет Чернігівщини з 7 тисячами передплатників.

Головний редактор Олександр Назаренко з гордістю дістає архівну підшивку. В примірнику, датованому груднем 2013 року, великий, на шпальту, репортаж журналістів, які поїхали до повсталого Києва, дві доби провели на Майдані, ночуючи в холодних наметах, і, повернувшись, чесно розповіли про враження.

28 09 reforma2

Репортаж з Майдану в газеті “Наше слово”

У селах інтернет не надто розповсюджений, тому для багатьох мешканців Менського району цей репортаж став першою правдивою розповіддю про Євромайдан. “На той час це було сміливо”, - каже Назаренко. У це легко повірити: засновником “Нашого слова” є районна державна адміністрація, яку в 2013 році повністю контролювала “Партія регіонів”. “Як вам вдавалося залишатися незалежними”, ‑ питаємо редактора. “Ми не брали ні копійки від влади, навіть коли нам пропонували, ‑ відповідає він. ‑ А ще нашу незалежність забезпечувала підтримка читачів”.

“Роздержавлення” за три роки

Сьогодні “Наше слово” є головними ентузіастами проведення роздержавлення в регіоні. Вони йдуть в так званій “першій хвилі”. Роздержавлення відбуватиметься в два етапи. В 2016 році цю процедуру пройдуть добровольці – ті редакції, які вирішили відмовитися від державного чи комунального фінансування. Зараз таких 237. Ті ж, хто добровільно не пішов на роздержавлення, пройдуть цю процедуру примусово. До січня  2019 року не має залишитися жодного друкованого медіа, яке належить центральній чи місцевій владі.

У видань є два способи як реформуватися – перереєструватися як нове ЗМІ або ж зберегти назву, мову і тематику публікацій ‑ і отримати преференції від держави, яка зацікавлена в тому, щоб регіони не залишилися в україномовних інформаційних видань.

28 09 reforma3

Що отримають газети, які збережуть назву, мову і тематику публікацій

До таких преференцій належить безкоштовна передача колективу майна редакції, пільгова оренда приміщень за 1 гривню на 15 років . Але без права здавати його в суборенду. Крім того ЗМІ, які  зберегли назву, мову і тематику, мають право на державну підтримку. Щоправда її розмір і механізм надання детально не прописані. Натомість йдеться про пріоритетне право таких редакцій укладати договори про висвітлення діяльності місцевої влади.

Виживуть не всі

Назаренко виявляється противником будь-якої фінансової підтримки газети владою, оскільки такі видання неминуче стають пропагандистськими. “Я не поділяю песимістичну думку, що після реформування багато газет загине”, ‑ каже він. “Навіть у невеличкому районі, якщо виготовляти гарний інформаційний продукт, який буде купуватися читачами, якщо гарно працювати з рекламодавцями, навіть, якщо їх не дуже багато, то майбутнє за локальною пресою буде”.

28 09 reforma4

Редактор газети “Наше слово” Олег Назаренко

Звичайно, не всі колеги Олега Назаренка, навіть на Чернігівщині, поділяють його оптимізм. На нараді в облдержадміністрації ми чули різні думки з приводу “капіталістичного майбутнього”. Редакторка газети “Промінь” Галина Компанець каже, що кількість підписників падає, а вік лояльних до видання читачів ‑ навпаки зростає. Молодь “сидить в інтернеті”, а місцева еліта, попри реформу, не збирається терпіти незалежний ЗМІ. “Люди хочуть читати про розкішні будинки, які вони (представники влади ‑ ред.) собі набудували. Ми одного разу хотіли написати про автівки, які собі понакупляли судді, прокурори з нашого району. Так нам відразу почали дзвонити і казати: що хочете нового Гонгадзе? Нам не можна писати про міліцію (поліцію ‑ ред.), голову адміністрації. Нас постійно залякують”.

28 09 reforma5

Комунальна газета “Червоний гірник” на більшості перших шпальт розповідає про міського голову Юрія Вілкула

Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова і інформації Вікторія Сюмар категорична: “Ті ЗМІ, які повністю залежать від засновника ‑ це не ЗМІ. Нам кажуть, що деякі редакції в результаті реформи не виживуть. Можливо, це правда. Але ринок завжди дає можливість існувати всьому живому. І там, де немає ЗМІ, я впевнена, вони будуть виникати. І вони будуть виникати здоровими, нормальними, і такими, які будуть продавати людям інформацію, а не компліменти місцевим керівникам”.

Мар`яна Закусило з “Детектора медіа” припускає, що кожна третя державна чи комунальна газета, ставши комерційним виданням, закриється, так і не ставши прибутковим. Але ми можемо подивитися на приклад наших сусідів, Польщі, де роздержавлення відбулося більше 20 років тому.

Як у них. Від партійного кооперативу до іноземних інвестицій

До 1989 року в Польщі налічувалося біля двох сотень друкованих видань і всі вони належали робітничо-видавничому колективу концерну «Преса-Книжка-Рух». Простіше кажучи знаходилися під контролем Польської об’єднаної робітничої партії.

На початку 1989 року на круглому столі, який дав старт демократичним перетворенням Польщі, обговорювалося і питання ЗМІ. Тоді вдалося домовитися про дві ключові речі – скасувати цензуру та ліквідувати монополію держави на пресу. Тоді ж народилася Газета Виборча, яка була створена для підтримки опозиційної федерації профспілок «Солідарність».

28 09 reforma 6

В Польщі 1989-го року на круглому столі, домовились скасувати цензуру та ліквідувати монополію держави на пресу

В 1990 році цензура була заборонена на законодавчому рівні. Іншим законом створили ліквідаційну комісію, яка зайнялася роздержавленням концерну «Преса-Книжка-Рух». Роздержавлення відбувалося двома шляхами – редакції приватизували або передавали трудовим колективам. В першому випадку покупець повинен був запропонувати найвигіднішу ціну та «інші привабливі аргументи». Подібні формулювання дозволили ключовим партіям Польщі отримати власні друковані видання.

Журналісти могли стати власниками газети, якщо більше половини трудового колективу створювали товариство з обмеженою відповідальністю і кожен з них вносив до статуту внесок, не нижчий за три мінімальні зарплати.

Реформування найбільше вдарило по місцевих виданнях ‑ до 1999 року “дожило” тільки 10-15% журналів та газет, що виходили на початку незалежності Польщі. Але загальна кількість видань, навпаки, зросла в 10 разів. Бурхливий розвиток ринку зацікавив іноземних інвесторів. Це призвело до того, що сьогодні з 50 найтиражніших локальних видань, 39 належить німецьким видавництвам, 6 ‑ швейцарським, і тільки 5 мають польського власника. 

RE:Форма – це спільний проект Громадянської мережі ОПОРА, Громадського телебачення, Першого національного телеканалу і Програми USAID РАДА. У щотижневій програмі ви дізнаєтеся про те, працюють чи не працюють прийняті парламентом реформаторські закони і як аналогічні реформи реалізувалися у інших країнах. Через серію репортажів з різних регіонів України ми покажемо вам успішні зразки реалізації новоприйнятих норм, дізнаємося, де і чому вони пробуксовують та адресуємо проблемні питання безпосередньо до парламентарів.