RE:ФОРМА. Держкомпанії: як заробляти там, де завжди крали?

"RE:Форма" – це спільний проект Громадянської мережі ОПОРА, Громадського телебачення, Першого національного телеканалу і Програми USAID РАДА. У щотижневій програмі ви дізнаєтеся про те, працюють чи не працюють прийняті парламентом реформаторські закони і як аналогічні реформи реалізувалися у інших країнах. Через серію репортажів з різних регіонів України ми покажемо вам успішні зразки реалізації новоприйнятих норм, дізнаємося, де і чому вони пробуксовують та адресуємо проблемні питання безпосередньо до парламентарів.

Як державне підприємство з мільйонними боргами за півроку зробити прибутковим? Чому заниженими цінами на титанові руди зацікавилося Антикорупційне Бюро? Наскільки менеджери, обрані на конкурсі, ефективніші за призначених гендиректорів? Чи приватизація підприємств є єдиним способом знизити корупцію в державному секторі? ВІДПОВІДІ на ці та інщі питання шукали журналісти RE:Форми у восьмому випуску програми.

"Леніна будемо знімати. Вже підписали розпорядження", - каже Володимир Батюнін, голова проспілки Запорізького електровозоремонтного заводу. Позолочений "Ілліч" стоїть на території підприємства вже понад пів століття, але часи змінюються. Вже немолодий профспілчанин дивиться, як мені здається, на пам'ятник з неприхованим жалем. "Ви будете за ним сумувати?" - не втримуюся я. "Гадаєте, я шкодую за тим, що було за СРСР, коли я тільки прийшов на підприємство?" - сміється пан Володимир. "Ні, я не шкодую: людину вабить майбутнє, минулим вона не живе".

01 03 photo

Ефективний менеджмент по-запорізьки

Запорізький електровозоремонтний завод ("ЗЕРЗ") є одним з майже трьох тисяч державних підприємств, які досі залишаються неприватизованими. Це виглядає парадоксом, адже із соціалізмом Україна розпрощалася вже давно. Але нічого дивного насправді тут немає: держпідприємства залишаються невичерпним джерелом корупції. Рік тому 100 найбільших державних компаній задекларували 117 мільярдів гривень збитків.

01 03 photo 4

"ЗЕРЗ", сто відстоків акцій якого належать "Укрзалізниці" - добра ілюстрація цій неефективності державного менеджменту. Ще 8 вісім місяців тому борги підприємства сягали понад сотню мільйонів гривень, завод опинився в кроці від банкрутства.

З січня минулого року запрацювала нова система призначення менеджерів великих державних підприємств. Їх обирають на відкритому конкурсі. Кандидатура-переможець в обов’язковому порядку погоджується урядом. У випадку "Запорізького електровозоремонтного" переможцем став 36-річний менеджер з Маріуполя Олег Винник, якому швидко вдалося вивести завод з піке. Причину збитковості теж не довелося довго шукати: "Коли ми проводили аналіз закупівельних цін, - каже новий голова правління. - То за деякими позиціями були "накрутки до 234%! Всю цю інформацію ми передали до правоохоронних органів".

01 03 photo 3

Те про що каже Винник - готовий матеріал для кримінального провадження, адже в цій схемі, коли "Укрзалізниця" сама в себе ремонтувала локомотиви за завищеними цінами на різниці наживалися попереднє керівництво, а кінцева вартість збитками лягала на держбюджет.  

Приватний власник - ефективніший

Хоча прозорий конкурс і прихід нового менеджменту на Запорізький електровозоремонтний вирішив нагальні проблеми підприємства, в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі переконані, що остаточні ліки від корупції те нефективності держсектору - приватизація. Той самий "ЗЕРЗ" вже понад 10 років є предметом перемовин з чеською "Шкодою" і німецьким "Зіменсом". "Ті країни, які вже пройшли шлях реформ і реформували сектор держкомпаній, зрозуміли, що навіть в тих державах, де інституції працюють добре, державний менеджмент програє приватному", каже Адомас Аудіцкас, головний радник міністра економіки України. "Допоки підприємства залишатимуться під державою, доти корупція буде високою", - підсумовує він.

01 03 photo 5

Менеджмент до НАБУ доведе

Інша проблема, з якою стикаються в міністерстві - часто держава просто не може звільнити менеджера держпідприємства, навіть якщо його підозрюють в корупції. Прикладом цього може служити історія "Об'єднаної гірничо-хімічної компанії". Теперішній директор був призначений ще 2014-го, до того як запрацювала норма про обов'язковий конкурс. А минулого тижня Національне антикорупційне бюро почало досудове розслідування щодо постачання продукції ОГХК за заниженими цінами австрійській компанії-посереднику Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG. Павло Різаненко, народний депутат, заступник голови Спецкомісії з питань приватизації, прямо каже, що за австрійською "прокладкою" стоїть народний депутат Микола Мартиненко, а нинішній менеджмент діє в його інтересах, а не в інтересах держави.

01 03 photo 6

Втім змінити керівництво компанії досі не вдається через невідрегульоване законодавство і корупцію в судах.

Наглядові ради замість уряду

Вирішити це питання має проект закону, який суттєво міняє принцип управління підприємствами, що належать державі, говорить Павло Різаненко, народний депутат, член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації. Йдеться про створення при державних підприємствах наглядових рад. До їх складу обов’язково входять незалежні члени, а у випадку компаній з переважно державним капіталом вони повинні складати більшість наглядової ради. Затвердження стратегії розвитку підприємства, контроль за ефективністю управління, призначення та звільнення, тимчасове відсторонення керівника підприємства – це все виключно повноваження наглядової ради. Законопроект також містить чіткий перелік вимог, який має гарантувати безсторонність незалежного члена наглядової ради.

Як у них. Норвезький конкурент Газпрому

Ну а прикладом, як можна приватизувати навіть стратегічні підприємства, так, щоб не зашкодити національним інтересам, але максимально підсилити економіку, може служити норвезький Statoil.

01 03 photo 7

Наприкінці 60-их Норвегія та Великобританія розділили акваторію Північного моря. В територіальних водах обох країн почали видобувати нафту і газ. Приватні корпорації. На початку сімдесятих у Норвегії вирішили створити державну нафтовидобувну компанію. У 1972-му з’явився Statoil.

Спочатку компанія займалася нафтопереробкою. Право видобувати Statoil отримала лише через 9 років. Але маючи підтримку уряду, швидко наростила обсяги видобутку, ставши однією з найприбутковіших нафтогазових компаній світу. 60% своєї продукції Statoil видобуває на власному шельфі. Решту отримує за рахунок міжнародного підрозділу, який має проекти в 11 країнах світу – від Анголи до Росії. В 2001 році уряд вирішив продати частину акцій, залишивши за собою контрольний пакет. Зараз третина компанії належить приватним інвесторам. Держава не використовує ніяких додаткових важелів управління, крім прав власника контрольного пакету. Державу в управлінні представляє міністр енергетики та нафти. Він вирішує як голосувати за ті чи інші рішення. Очільників компанії призначає та звільняє Рада директорів – незалежний орган, куди обов’язково входить 3 представники робочого колективу. Норвежці зробили своїм гаслом «виробляти більше, витрачаючи менше». Ефективність управління зробила їх головним конкурентом «Газпрому» на європейському ринку. І хоча працює в Statoil удвадцятеро менше людей, норвезька компанія в рази дорожча російського гіганта.