Чого бракує українському кіно? RE:ФОРМА

Українські стрічки вже не перший рік збирають міжнародні нагороди. Але із касовими зборами в українських фільмів - біда. Одні говорять, що причина у фінансуванні - держава і приватні інвестори не спішать вкладатися в кінозйомку. Інші скаржаться малу кількість екранів в країні, що робить фільми неокупними. А ще слабко розвинена кіноіндустрія та нестача професійних кадрів. Програма RE:ФОРМА розбиралася, яка підтримка необхідна українському кіно. 

В ІМЕНАХ І СУМАХ. УКРАЇНСЬКЕ КІНО СЬОГОДНІ

На розвиток українського кіно держава цього року виділила 271 мільйон гривень. З них 260 – на виробництво та поширення фільмів, вироблених в Україні. Це – половина суми, за яку Том Маккарті зняв фільм «У центрі уваги», що цього року отримав головну нагороду Кіноакадемії.

Виділені 260 мільйонів розподіляють між 60 проектами, 40 із яких це ігрові та анімаційні фільми. Найбільше, дев’ять з половиною мільйонів гривень, отримає стрічка “Коли падають дерева” Марисі Нікітюк, яка в травні цього року в Каннах отримала нагороду за кращий сценарій серед країн Центральної та Східної Європи.

Найдорожчим державним проектом має стати біографічний фільм про останні роки заслання Тараса Шевченка “Таразі. Прощання з пустелею”, на який з державного бюджету піде 22 з половиною мільйонів гривень.

Найуспішніший український фільм 2015 року – “Незламна”, знятий спільно із росіянами. При бюджеті в 5 мільйонів доларів стрічка заробила у світовому прокаті 9. З них 600 тисяч зібрали українські кінотеатри. У 2015 році закрила касові збори  стрічка Олеся Саніна “Поводир”, яка при бюджеті 16 мільйонів гривень заробила 14, ставши найкасовішим українським фільмом.

А от рекордсмен за кількістю міжнародних нагород фільм “Плем’я” Мирослава Слабошпицького зібрав у кінотеатрах трохи менше 400 тисяч гривень.

«ЇЇ СЕРЦЕ». НА ЗНІМАЛЬНОМУ МАЙДАНЧИКУ

Ми потрапили на зйомки одного з фільмів, які зараз співфінансуються державою. Ахтем Сеітаблаєв, режисер «Хайтарми», працює над новою стрічкою «Її серце». Це реальна історія часів Другої світової. Тоді татарка Саіде Аріфова врятувала від нацистів близько 90 єврейських дітей. Вона дала їм кримсько-татарські імена, навчила традицій і молитов. А потім, коли в 1944-му вже радянські війська прийшли депортували татар, вона врятувала цих дітей вдруге, відкривши правду про їхнє коріння. 

Ахтем Сеітаблаєв, працює над новою стрічкою «Її серце»

- Наше кіно почало розвиватися, кіно, в якому знімаються українські актори. Звичайно, є багато серіальних історій, але тим не менше, раніше і вони були спільного українсько-російського виробництва. Мене, як молодого спеціаліста це дуже тішить, –  розповідає Лілія Яценко, акторка, що виконує головну роль у фільмі.

Режисер Ахтем Сеітаблаєв розповідає, що після успіху «Хайтарми» співпрацювати з державою стало простіше, є розуміння потреб виробництва, є сприяння з боку Держкіно. І вже зараз режисер готує до зйомок свою третю історію – «Кіборги».

КОЛИ БУДЕ УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛІВУД?

З таким питанням йдемо до голови Держагентства з питань кіно Пилипа Іллєнка.

- Тоді, коли знімати в Україні буде вигідніше, простіше, зручніше і привабливіше ніж в тих країнах, де зараз знімаються голівудські фільми.

Іллєнко переконує, що український кінематограф розвивається.  І на виході  дуже важливо отримати не тільки відзняті фільми, а й сформувати кіноіндустрію. Бо саме зараз йде пошук нового обличчя українського кіно, як певної естетичної школи, як напряму в мистецтві. А сформуватися він зможе тільки тоді, коли одночасно творить певна кількість людей. Якість постане з кількості. Так було із геніальним фільмом Параджанова “Тіні забутих предків”, який вийшов в 1964 році. Тоді на студії Довженка знімалося в рік 25-30 стрічок.

- Нам треба багато фільмів. Треба привчати глядача до українського кіно, треба щоб глядач до цього звик, як він звик до російських серіалів чи американських фільмів.

Іллєнко сподівається, що новий поштовх до виробництва дасть прийняття закону, спрямованого на підтримку кінематографії в Україні.

ЩО В ЗАКОНІ

Законопроект передбачає створення Державного Фонду підтримки кінематографії України. Його фінансування не може бути меншим за 0,2% видатків державного бюджету за попередній рік. Таким чином, наступного року сума коштів, виділених на розвиток кіно може зрости з 271 мільйону до більш як мільярда.

У Фонд йтимуть податки від лотерейної діяльності, реалізації прав на фільми. Щоб отримати державне фінансування, потрібно пройти спеціальний конкурс, так званий пітчинг. Тим, хто пройшов відбір в категоріях документального, просвітницького, авторського, деб’ютного кіно та фільмів для дітей отримає 100% державних грошей. На 80% зможуть розраховувати творці ігрових фільмів. Вперше влада готова фінансувати і серіали, покриваючи 50% вартості.

Іноземним кіновиробникам, які знімають в Україні, можуть відшкодовувати 25% витрат. Але для отримання такої субсидії потрібно виконати низку умов: наприклад ігровий фільм повинен мати бюджет не менше 10 млн 150 тисяч гривень, хронометраж не менше 74 хвилин.

Також тут треба пройти культурний тест. Закон визначає ряд критеріїв, за які нараховуються бали. Наприклад, якщо героєм фільму є персонаж української історії, –  нараховується 2 бали, якщо у фінальній версії присутня українська мова – 6 балів, за кожного українця-члена знімальної команди дається півбала, але в сумі не більше семи. Аби пройти Культурний тест потрібно набрати мінімум 20 балів із 46 максимальних, 18 із яких мають стосуватися виробничого процесу.

Ще одна форма субсидії, яка надається іноземним знімальним групам – відшкодування 10% витрат на гонорари акторському складу.

Одна з авторів законопроекту, Ірина Подоляк вважає, що результати цього закону можна буде відчути років через 5-6, адже жоден закон миттєвого ефекту не дає.

- Можна звісно тільки нарікати, що українського кіно нема, що воно неякісне чи неконкурентне, але якщо нічого не робити, і не виділяти цих грошей, то ми його ніколи й не отримаємо, - каже вона.

ЩОБ З’ЯВИВСЯ РИНОК – БУДУЙТЕ КІНОТЕАТРИ

Продюсерка Іванна Дядюра радить шукати проблеми української кіноіндустрії ще й в кількості кінотеатрів і екранів в країні. Кіно потрібно показувати, щоб працював ринок – на фільмах потрібно заробляти.

- Чим більше буде кінотеатрів, тим більше ми зможемо говорити про індустрію прокату, а прокат починається з виробництва, це і є індустрія кіно.

На знімальному майданчику фільму  «Її серце»

Ще одне питання, до якого апелює Іванна Дядюра – те, з яким бажанням українські кінотеатри беруть в прокат український продукт. Поки що, за словами продюсерки, не вірять. І з задоволенням забирають голівудські блокбастери чи західні фільми, на які 100% піде глядач. Щодо українських – то зараз це радше епізодична добра воля прокатників та директорів кінотеатрів, які розподіляють достатню кількість сеансів на український продукт.

СТОРОЖОВА ЗАСТАВА. ЧИ СТАНЕ УСПІШНИМ УКРАЇНСЬКЕ ФЕНТЕЗІ

Перше українське фентезі «Сторожова застава» має вийти на екрани у грудні. Фільм розповідає історію підлітка, який з нашого часу потрапляє у містичну Київську Русь. Це має бути типове комерційне кіно.

Сторожова Застава. Офіційний тизер

Продюсер фільму Єгор Олесов вірить в його успішність. Без віри, каже, важко працювати. Він визнає, що спецефекти і технології, використані у фільмі можуть поступатися західним, але сподівається, що українським глядачам сподобається історія про українське минуле.

- В Голівуді не знімуть кіно про Київську Русь, в цьому і є наша унікальність, - каже він. - Звісно, хочеться, щоб глядачі, які прийдуть переконалися, що український фільм може бути цікавим.

Продюсер розповідає, що через прецеденти з не дуже якісними українськими фільмами сформувався стереотип, що наше кіно не може бути цікавим і масовим. Але останніми роками дійсно було кілька фільмів, які руйнують цей стереотип, вважає він.

- Чим більше буде класного локального українського кіно, тим швидше глядачі в нього повірять.

ЕКСПЕРТНА ДУМКА. БРАКУЄ КІНООСВІТИ

Найголовніша проблема українського кіноринку, це навіть не відсутність грошей, вважає кіноекспертка Аксінья Куріна. Це відсутність кіношколи.

- Якщо уявити гіпотетичну ситуацію, що ми засиплемо національне кіно грошима, дуже мала ймовірність, що ми отримаємо якісний продукт. Так, можливо проб’ються одна-дві талановиті людини, але це не значить, що з’являться десятки конкурентоздатних фільмів.

Для того, щоб глядачі дивилися українські фільми і серіали вони мають бути зроблені якісно. Тому ставку потрібно робити якраз на кіноосвіту, вважає експертка.

А ЯК У НИХ. ЧЕХІЯ

Студія Барандов, заснована у передмісті Праги Вацлавом Гавелом, батьком колишнього Президента Чехії, добре відображає стан місцевого кіноринку. Куди їдуть знімати з усього світу, і де скаржаться на брак власної кінопродукції.

Після оксамитової революції студію було приватизовано. Адаптація до ринкових умов, згортання виробництва чеських фільмів ледь не спричинили закриття кіностудії на початку 2000-х. Однак Барандов врятували американські продюсери, яких привабила дешевизна зйомок та універсальність Праги як майданчика, на якому можна було зняти як кіно про вікторіанську епоху, так і сучасний бойовик з повним пакетом спецефектів та каскадерських трюків. Зараз студія – це 14 знімальних павільйонів і майже 160 тисяч квадратних метрів для натурних зйомок. Тут знімали масові сцени для «Жанни д’Арк» та «Хронік Нарнії». В одному із павільйонів побудували копію базиліки Святого Петра для зйомок серіалу «Борджіа», а інший перетворили на Лондон ХІХ століття для фільму Романа Поланскі «Олівер Твіст».

Кадри з фільмів, зняті на кіностудії Барандов

У 2010 році чеський уряд прийняв державну програму часткового повернення грошей, вкладених в кіновиробництво на території Чехії. 20% витрат компенсує держава творцям фільму після завершення роботи над ним. На такий крок довелося піти, аби витримати конкуренцію із Угорщиною і Румунією, де активно переманюють кіно виробників. В тому числі за рахунок впровадження подібних субсидій. За 5 років було компенсовано 65 мільйонів доларів. Заробітки кіноіндустрії в 2015 році склали 150 мільйонів доларів. 90% цієї суми дали іноземні фільми.

Підхід до власного кіновиробництва у Чехії дуже прагматичний – знімай, якщо впевнений, що твій проект окупиться. Держава може компенсувати п’яту частину витрат на виробництво або профінансувати різницю вартості квитків, які на чеські фільми традиційно дешевші, аніж на іноземні. В 2013 році було створено Державний фонд підтримки кінематографії, який має сприяти розвитку місцевого кінематографу. Однак суми, закладені там навіть не співставні з українськими – в 2016 планується профінансувати шість стрічок на 2 мільйони євро.

RE:Форма – це спільний проект Громадянської мережі ОПОРА, Громадського телебачення, Першого національного телеканалу і Програми USAID РАДА. У щотижневій програмі ви дізнаєтеся про те, працюють чи не працюють прийняті парламентом реформаторські закони і як аналогічні реформи реалізувалися у інших країнах. Через серію репортажів з різних регіонів України ми покажемо вам успішні зразки реалізації новоприйнятих норм, дізнаємося, де і чому вони пробуксовують та адресуємо проблемні питання безпосередньо до парламентарів.