Новини
Дебати в Європейському парламенті в рамках Українського тижня. Виступ координатора виборчих та парламентських програм Громадянської мережі ОПОРА
Брюссель, 1 березня 2016 року
Я би не хотіла сьогодні обговорювати питання дружби між українським парламентом та громадянським суспільством. Якщо Україна – не Росія, то неурядові організації не можуть бути ані друзями, ані ворогами для законодавчої гілки влади. Ми можемо бути лише партнерами на шляху реалізації реформ. Критичними, не завжди зручними в комунікації, але партнерами.
Сьогодні від України очікують прогресу в питаннях реформ та відповідальності за обіцянки, які були дані від імені керівництва держави українському суспільству та міжнародним партнерам. Звісно, не все український парламент та Уряд можуть виконати в короткі строки, але вікно можливостей для реформ, на жаль, зачиняється. Причиною цього є парламентська політична криза, нестабільна робота коаліції, а також високий рівень недовіри до Уряду та запит на його перезаватаження. Проблемою також є військова агресія Російської Федерації на Сході України та анексія Криму. Зважаючи на це, ще більш актуальним є питання швидких реформ та незворотніх перетворень в різних сферах.
Я можу говорити про реформи парламенту як інституції, виборчого законодавства, законодавства про політичні партії тощо. Ми не лише аналізуємо стан справ, а й активно працюємо над змінами.
Законодавство про вибори повинно бути розроблено в прозорий спосіб, із залученням громадськості та з довготерміновою метою кодифікації організаційних процедур.
У 2015 році Голова Верховної Ради Володимир Гройсман створив робочу групу, до якої я мала честь також входити. Ми напрацювали законопроект про місцеві вибори на основі пропорційної системи з відкритими списками, який, утім, не був проголосований результативно в парламенті. Хоча ця група мала мандат до розробки законопроекту, залучила представників усіх парламентських фракцій, враховувала міжнародну експертизу, її робота була втрачена. У кулуарний спосіб розроблявся паралельно інший законопроект, метою якого стала формальна зміна законодавчого поля, але при цьому зі збереженням усіх умов та переваг для великих партій, уникнення внутрішньопартійної конкуренції, слабкої регуляції агітаційної кампанії, відсутності ефективних заборон щодо використання адміністративного ресурсу тощо. Позитивною зміною чинного вже закону про місцеві вибори можна вважати хіба двотурову систему виборів для міських голів великих міст та гендерну квоту, яка, утім, не була реалізована повною мірою.
Також українські парламентарі через бездіяльність відмовились приймати публічне рішення щодо права голосу для внутрішньо переміщених осіб, яких сьогодні в Україні через бойові дії зареєстровано 1,7 мільйонів. ОПОРА разом з низкою інших організацій підготувала окремий законопроект, який елементарно не виносився на розгляд, а за 2,5 тижні до виборів був заблокований профільним комітетом. У цій бездіяльності та політизації питання щодо права голосу для громадян ми вбачаємо дискримінацію.
Сьогодні може бути активізовано процес підготовки закону про вибори народних депутатів і нам необхідно врахувати всі помилки та маніпуляції 2015 року. По-перше, парламентським фракціям варто прийняти внутрішнє політичне рішення після консультацій з експертною громадськістю, який саме тип пропорційної системи з відкритими списками варто підтримати. По-друге, необхідно створити офіційний майданчик для напрацювання законопроекту, в якому на паритетних правах зможуть працювати парламентарі та незалежні експерти. Потрібно уникнути практики, коли буде вироблено паралельно десяток законодавчих ініціатив і всі вони провалені як такі. По-третє, до роботи підготовка, розгляд, голосування за законопроект повинні закінчитись до закриття поточної сесії роботи парламенту, що зменшить фактор «короткотермінової політичної доцільності».
Наступним кроком повинна стати підготовка в транспаретний та інклюзивний спосіб Виборчого Кодексу.
Також хочу звернути вашу увагу, що українська Центральна виборча комісія, яка є вищим адміністративним органом в темі організації виборчого процесу, сьогодні діє в сумнівно легітимний спосіб. Відповідно до законодавства термін повноважень членів комісії 7 років, утім, 12 з 15 членів знаходяться на своїх посадах 9 років. Цей стан речей задовольняє частину політичної еліти, утім, підриває довіру як до органу, так і до виборчого процесу. Президент уже отримав подання від усіх парламентських фракцій та повинен внести кандидатури до парламенту. Утім, з його слів Верховна Рада дасть голоси лише за звільнення членів комісії, але не забезпечить призначення, тому Україна взагалі не матиме ЦВК. На мою думку, дуже важливо, щоб питання перепризначення ЦВК піднімалось на всіх рівнях, оскільки заручниками ситуації є як члени комісії, так і суспільство загалом.
Робота українського парламенту повинна стати більш прозорою, відкритою та підзвітною. 5 лютого розпорядженням Голови Верховної Ради було затверджено План дій «Відкритий парламент», над розробкою якого працювала і Громадянська мережа ОПОРА. Якщо всі завдання цього плану будуть реалізовані протягом 2016-2017 років, ми матимемо шанс побачити більш прогнозований парламент, система прийняття рішень в якому стане більш публічною.
Утім, найбільш болючим питанням сьогодні залишається дотримання Верховною Радою Закону України «Про Регламент». Часто закони, які містять корупційні ризики або забезпечують короткотермінові потреби окремих фракцій, приймають саме завдяки порушенню Регламенту. Непрозорість прийняття рішення, відсутність часу та можливостей на якісну експертизу, порушення логіки законодавчого процесу, яку використовують європейські парламенти, призводить до спотворення законодавчих ініціатив. У той же час шкідливі для демократії закони голосуються десятки разів і все ж під тиском проводяться через Верховну Раду. До прикладу, так званий «закон про партійну диктатуру для парламентарів» (3700) отримав підтримку пленарної зали з 25 разу.
Мені б дуже хотілось, щоб український парламент був репрезентативним, інституційно незалежним, відкритим, прозорим та підзвітним.
Сьогодні ми живемо в часи змін і це досить складний період для суспільства та політиків. Громадяни проходять випробування на «дорослість», непатерналізм та готовність приймати непопулярні рішення, які є вкрай необхідними для збереження державного суверенітету України і потенціалом для зростання. У той же час політики та державні діячі проходять краштест на довіру і спроможність з партійної номенклатури пострадянського зразка вирости до політичної еліти. Ознаками цього стане вміння жертвувати власними бізнесовими, партійними, політичними інтересами заради країни та її громадян.
Я дуже сподіваюсь на те, що всі ми зможемо гідно пройти це випробування, тому всі проблеми хотілось би оцінювати не як вирок, а як можливість.
Відеозапис дебатів: http://goo.gl/40BZIA
Моніторинг парламенту | Фейсбук | Твіттер