Новини

А як у них? Електронна петиція

А як у них? Електронна петиція

Електронна петиція – це індивідуальне або колективне звернення громадян, що подається в органи державної влади в електронній формі. Згідно з рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи (2009), основними функціями петицій є залучення громадян до процесу прийняття державних рішень, встановлення комунікації між владою та суспільством і здійснення контролю держави з боку громадянського суспільства.

Залежно від країни, виділяють наступні особливості електронних петицій:

  • особа, яка може підписати/ініціювати (вік, громадянство);
  • особа, яка розглядає (президент, парламент, уряд, органи місцевої влади, спеціальна служба);
  • строк збору підписів (від 1 місяця до року);
  • кількість підписів (від 10 до 100 тис.);
  • яким чином збирають підписи (через урядовий сайт, сайт адміністрації президента, громадської організації, спеціальний державний сайт);
  • ідентифікація (електронна пошта, інтернет-банкінг, ID-картка, телефон).

На сьогодні формат електронних петицій активно застосовується в США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Нідерландах, Португалії, країнах Прибалтики, Румунії та Україні. Уперше його було запроваджено в парламенті Шотландії у 1999 році на парламентській платформі E-Petitioner, за допомогою Інтернету громадяни могли направити свою пропозицію на розгляд у парламент. У США формат електронних петицій запрацював у 2011 році на платформі We the people, на якій, якщо вам виповнилось 13 років і ви завели акаунт на сайті Білого дому, можна подати електронне звернення до представників американської влади. Для його розгляду необхідно зібрати 100 000 підписів за 2 місяці, після цього апарат Білого дому надасть кваліфіковану відповідь. У результаті на сайті зареєстровано понад 8 мільйонів активних користувачів; щороку подається понад 180 000 петицій, які збирають близько 15 мільйонів підписів. Найпопулярнішими темами для ініціювання петицій є питання прав людини та роз’яснення урядових реформ. Американські громадські організації визнають, що після введення електронних петицій були прийняті наступні рішення: відбулось посилення контролю за продажем вогнепальної зброї; зменшився тиск на ЛГБТ-спільноту; вирішилась низка питань стосовно свободи слова; була піднята проблема піратства в мережі; запроваджено нову формулу реструктуризації студентських кредитів відповідно до доходу, а не терміну кредитування.

У Великобританії інструмент електронних петицій повноцінно був запроваджений у 2011 році. З того часу на урядових та парламентських платформах щороку ініціюють близько 45 електронних петицій з понад 10 млн підписів. Якщо петиція збирає понад 100 000 підписів, її розгляд відбувається у парламенті на дебатах. Найвідомішими справами, ініційованими шляхом подання петицій, стали: перегляд законопроекту щодо охорони здоров'я; повне розкриття документів по трагедії в Гіллсборо (Hillsborough); повернення ПДВ з платежів на паливо та скасування запровадження плати на автошляхах. У більшості держав петиції до органів влади можуть подавати лише громадяни країни, але в Німеччині їх мають право підписувати також іноземці та юридичні особи. В Австрії є чітке розмежування парламентських петицій, що розглядаються комітетами, та президентських, які апарат не розглядає самостійно, а направляє у відповідні органи виконавчої влади. Німецька система ePetitionen передбачає розгляд електронних пропозицій Бундестагом, у випадку, коли петиція набрала 50 тисяч підписів. У країнах Балтії петиції можна подавати через сторінки Facebook, а коли ініціатива набирає 50 тис. підписів, вона автоматично стає законопроектом у парламенті.

Також необхідно згадати неурядові міжнародні платформи для оформлення електронних петицій:

  • SignOn
  • Change.Org
  • Causes
  • The Petition Site
  • Petitionspot
  • Ipetitions
  • Avaaz
  • petitions247

В Україні питання електронних петицій регулює Закон України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян» із відповідними змінами 2015 року та Указом Президента України від 28 серпня 2015 року №523/2015 «Порядок розгляду електронної петиції, адресованої Президентові України». Відповідно до цих документів громадяни України мають право подати електронні петиції до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, інших органів державної та місцевої влади із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються профільних питань. Для розгляду електронної петиції в органах центральної державної влади (у місцевих органах межа встановлюється місцевою владою) її мають підписати понад 25 000 осіб, вказавши ПІБ, електронну адресу, місце проживання та контактний телефон (на сайті Президента лише ПІБ та електронну адресу). Електронна петиція не повинна містити заклики до «повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, релігійної ворожнечі, а також заклики до вчинення терактів, посягання на права і свободи людини, інформацію, яка принижує честь і гідність осіб». Усі петиції, процес збору підписів та відповіді на них оприлюднюються на офіційних сайтах органів державної та місцевої влади. Процес розгляду петиції, яка зібрала необхідну кількість голосів, відбувається не пізніше ніж через десять робочих днів, а офіційна відповідь надається через три робочі дні після строку розгляду, з можливістю продовження, про що має бути повідомлений її ініціатор. До питання розгляду петиції можуть залучатися всі профільні державні та місцеві органи влади, представники громадських організацій та експертного середовища.

Підсумовуючи, можна сказати, що інструмент електронних петицій є дієвим механізмом взаємодії державної влади з громадянським суспільством, сприяє публічному процесу розгляду проблем порядку денного, підвищує рівень поінформованості громадян та, у свою чергу, збільшує розуміння представників влади про питання, які хвилюють суспільство.

Корисні поради про те, як створювати електронні петиції дивіться у відео:

Матеріал підготовлено в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа та партнерами.

Константинівська Анастасія