Новини
А як у них? Депутатський запит
Депутатський запит – це офіційне звернення народного депутата або групи депутатів до уряду в цілому, окремого міністерства, президента, державного органу (служби, агентства), органів місцевої влади, керівників державних та приватних підприємств з метою розгляду визначених питань, віднесених до їхніх компетенцій. Згідно з українським законодавством, відповідь має бути надана у 15-денний термін за підписом голови уряду, президента, керівника органу державної/місцевої влади відповідно. В окремих випадках (високе навантаження державного органу, складність збору інформації тощо), термін розгляду запиту може бути продовжено до 1 місяця, про це необхідно попередити адресанта окремим листом. Народні обранці не мають права звертатися із запитами до правоохоронних органів з метою втручання в досудове слідство кримінальних справ та вирішувати за допомогою запитів приватні або бізнесові інтереси. Обговорення депутатських запитів та відповідей на них відбувається за ініціативою 1/5 конституційного складу Верховної Ради України на пленарних засіданнях. На обговорення депутатського запиту можуть бути запрошені керівники профільних міністерств, голови органів державної/місцевої влади; керівники державних/приватних підприємств, до яких було здійснено запит.
На сьогодні можна виділити наступні проблеми з відповідями на депутатські запити:
- несвоєчасна відповідь;
- формальний розгляд без належного обґрунтування;
- відсутність фінансово-економічних та юридичних аспектів у відповіді;
- брак фахової аналітики, рекомендацій щодо вирішення проблеми;
- неналежний контроль за виконанням запитів народних депутатів;
- дублювання компетенцій та відповідальностей державних органів влади.
У парламентах європейських країн (Бельгія, Італія, Іспанія, Франція, Литва, Словаччина, Швеція, Швейцарія, Фінляндія та ін.) найпоширенішою формою депутатського запиту є інтерпеляція – офіційне звернення до уряду з метою роз’яснення окремих питань. Інтерпеляція подається депутатом парламенту (або групою депутатів) з окремого питання до голови уряду, визначеного міністерства або державного органу. До кожної інтерпеляції має бути подана пояснювальна записка з обґрунтуванням важливості піднятого питання та пропоновані строки розгляду подання. Після розгляду інтерпеляції урядом та публікації офіційної відповіді (розсилається усім депутатам та членам уряду по внутрішній системі), в окремих країнах (Австрія, Польща, Італія, Великобританія) урядову відповідь можуть розглянути на пленарному засіданні, внести пропозиції щодо вирішення проблемного питання. За висновками розгляду інтерпеляції, у випадку надання неналежної відповіді або халатного підходу до вирішення питання, парламент може висловити недовіру профільному міністерству або усьому Кабінету; або ж навпаки схвалити діяльність уряду. В Австрії, Іспанії та Італії після розгляду інтерпеляцій часто створюють слідчі комісії для детальнішого розгляду піднятих питань та політик.
Правовий статус інтерпеляцій у більшості випадків прописаний окремим законом, але може згадуватися в конституції країни (Іспанія, Франція) або ж регулюватися регламентом парламенту. Найчастіше інструментом інтерпеляцій користується опозиція. Варто також відзначити, що механізм подачі інтерпеляцій є достатньо складним, тому такі подання переважно мають груповий характер. Уряд може відмовитися надавати відповідь на окрему інтерпеляцію із супровідним обґрунтуванням (наприклад спростування такої інформації або відсутність відповідних статистичних даних). Основною відмінністю інтерпеляції від депутатського запиту є правові наслідки, запит має більш інформативний характер, а інтерпеляція спричиняє звіт уряду або окремих його членів із визначеного питання. Цікавим є також те, що в законодавстві деяких країн чітко визначена тематика інтерпеляцій: у Польщі підіймають лише питання стратегічного характеру, в Італії запитують про кінцеві цілі та мотиви уряду, в Іспанії та Португалії цікавляться про напрямки окремої політики. Інші питання мають бути оформлені як депутатські запити. Майже в усіх європейських країнах парламентарям заборонено запитувати інформацію щодо державної таємниці, приватної інформації посадових осіб, воєнних питань. Також у закордонній практиці, не поширено звертатися із запитом до приватних підприємств, хоча і не заборонено, переважно запити стосуються органів державної або місцевої виконавчої влади. У більшості західних країн депутатські запити та відповіді на них публікуються на офіційних сайтах парламентів.
Отже, для підвищення ефективності депутатських запитів в Україні необхідно встановити чіткі вимоги до відповідей на них; запровадити інститут інтерпеляції (офіційного звернення до уряду з відповідними правовими наслідками). Також на базі розгляду запитів необхідно приймати конкретні рішення, підтверджуючи їх відповідним діями з відповідним ступенем контролю. Відповіді на запити мають стати відкритими для громадськості для покращення парламентського та урядового контролю, що забезпечить прозорість органів державної влади. У свою чергу громадськість має здійснювати постійний моніторинг за виконанням депутатських запитів на місцях, з метою підвищення політичної відповідальності за реалізацію окремих політик.
Матеріал підготовлено в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа та партнерами.
Анастасія Константинівська