Чи практикують зворотний зв’язок з виборцями українські парламентарі? Аналіз ситуації з громадськими приймальнями

Наявність та системність роботи громадських приймалень партій та депутатів є показником належного виконання ними своїх зобов’язань перед громадами та громадянами. ОПОРА проаналізувала поточну ситуацію з громадськими приймальнями та розробила інтерактивну Всеукраїнську мапу.

У 2016 р. у рамках Програми USAID “РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво” Громадянська мережа ОПОРА здійснила збір та перевірку даних щодо контактів громадських приймалень парламентських партій, які мають свої фракції у Верховній Раді України (“Блок Петра Порошенка”, “Народний фронт”, “Опозиційний блок”, Об’єднання “Самопоміч”, Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”), та 198-ми депутатів, обраних у одномандатних виборчих округах. “З інформаційними запитами ОПОРА зверталась до центральних офісів та місцевих осередків шести парламентських партій. Запит ОПОРИ щодо надання своїх регіональних контактів проігнорували центральні офіси Радикальної партії Олега Ляшка та “Опозиційного блоку”. Також були опрацьовані дані з відкритих джерел. Адреси, дні та години прийому були особисто перевірені представниками ОПОРИ у всіх 24 регіонах України та м. Києві в період з березня по червень 2016 р. На основі цієї інформації була створена інтерактивна Всеукраїнська мапа, яка станом на 12 липня 2016 р. містить дані щодо 1 725 приймалень, 484 з яких є приймальнями депутатів, а 1 241 – парламентських партій”, – зазначила Яна Золотарьова, прес-секретар Громадянської мережі ОПОРА.

Результати перевірки по Україні свідчать, що найбільша кількість приймалень обох типів концентрується у Харківській (129), Одеській (118), Львівській (109) та Чернігівській (107) областях. Найменше розміщено у Закарпатській (17), Луганській (25), Сумській (26) та Херсонській (27) областях. Найбільше приймалень депутатів-мажоритарників у Полтавській (38), Львівській (36) та Дніпропетровській (35) областях. За показником середньої кількості приймалень на  1 депутата-мажоритарника від області лідирує Чернівецька (5,5 приймалень на 1 парламентаря), Полтавська (4,75) та Житомирська (3,83) області. У Київській та Вінницькій областях цей показник найменший та дорівнює відповідно 1 та 0,67. Областями, у яких сконцентровано найбільше партійних приймалень, є Харківська (100 приймалень партій), Одеська (88), Київська (86) та Чернігівська (86). Найслабше партії представлені у Закарпатській (8 приймалень партій),  Херсонській (13) та Сумській (14) областях.

Найбільш розгалужену мережу приймалень по Україні має Всеукраїнське об'єднання “Батьківщина” – 370, друге місце посідає “Блок Петра Порошенка “Солідарність” – 284. Найменше приміщень, які працюють для прийому громадян, було зафіксовано у політичної партії “Опозиційний блок” – 81.

“Відповідно до інформації ОПОРИ низка парламентських політичних сил не має своїх представництв у деяких областях, – зазначила Олена Рибій, керівник проекту ОПОРИ у рамках Програми USAID РАДА. – Так, ВО “Батьківщина” у Черкаській області не надало жодного місцевого контакту, а у Дніпропетровській, Івано-Франківській, Луганській, Миколаївській, Тернопільській та Херсонській областях наявне лише одне представництво з функцією приймальні. “Народний фронт” на Мапі приймалень не помічений жодним приміщенням для комунікації з громадянами у Київській, Луганській, Полтавській та Херсонській областях. Політична партія “Об'єднання “Самопоміч” не має приймалень чи відповідальних за зв’язок з громадянами осіб у Закарпатській області, а Радикальна партія Олега Ляшка – у Закарпатській, Запорізькій, Тернопільській областях. Найменше орієнтованою на комунікацію з виборцями є політична партія “Опозиційний блок”, приймальні якої не діють у 16 з 25 регіонів України, а ті, що працюють, – концентруються у 3 областях – Дніпропетровській (23 приймальні), Запорізькій (19) та Одеській (19). Водночас партія “Блок Петра Порошенка “Солідарність” має хоча б одну приймальню в усіх областях України”.

Формально парламентські партії мають розгалужену мережу приймалень, але на практиці реально функціонуючими є лише частина з них. Більшість поданих партіями у відповідь на інформаційні запити від громадських консультантів ОПОРИ контактів приймалень не підтвердилась. Перевірка виявила, що у форматі приймалень функціонує близько третини зареєстрованих партійних осередків. Мережу виборчих штабів партії звично позиціонують як мережу приймалень, у той час як вони насправді припинили свою діяльність. Найбільше таких випадків було виявлено у Радикальної партії Олега Ляшка, а також у партії “Народний фронт”. Втім, єдиною політичною силою, яка на офіційному сайті надає не тільки інформацію про обласні територіальні представництва партії, а й контакти у районах та містах України, які представлені переважно мобільними телефонами “відповідальних осіб”, є Радикальна партія Олега Ляшка.

Водночас приймальні депутатів-мажоритарників є популярним інструментом безпосередньої комунікації громадян з носіями законодавчої ініціативи. Основною проблемою, з якою зіштовхнулися громадські консультанти ОПОРИ під час моніторингу роботи депутатських приймалень, є відсутність у вільному доступі вичерпної та актуальної інформації. Частина народних депутатів відмовилася надати відповідну інформацію. Не всі приймальні, про існування яких було задекларовано на сайтах народних депутатів, насправді працювали. Втім, більшість можна відшукати за вивісками. Переважно приймальні розташовуються в приміщеннях, що надані в користування народним депутатам органами місцевого самоврядування, часто депутати орендують приміщення в комерційних структур чи приватних власників. Приймалень, які працюють щоденно і постійно відкриті для відвідування громадянами, небагато. У більшості випадків безпосередній прийом громадян здійснюють помічники народних депутатів та юристи, а не особисто народні депутати.

“У середньому кожен депутат має по три приймальні, проте їх число різниться залежно від особливостей округу. Типовою є ситуація, коли мажоритарники мають приймальні у кожному райцентрі свого виборчого округу, – говорить Олена Рибій. – Також є депутати, які взагалі не мають власних громадських приймалень – Олександр Біловол (Харківська область, ОВО № 180, група “Партія “Відродження”), Дмитро Добкін (Харківська область, ОВО № 178, фракція партії “Опозиційний блок”), Ігор Лапін (Волинська область, ОВО № 22, фракція партії “Народний фронт”)”.

За інформацією народних депутатів та їх помічників, найчастіше громадяни звертаються за матеріальною допомогою, юридичними консультаціями, з приватними побутовими проблемами або проханням вирішити актуальні проблеми округу (відновлення інфраструктури, ремонт освітніх закладів, реконструкція історичних пам’яток чи інших будівель тощо).

Звіт. Приймальні парламентських партій та депутатів-мажоритарників: як вони працюють та де їх шукати

За коментарями звертайтеся: Олена Рибій, 098 618 19 11

Підготовлено в рамках Програми USAID “РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво”, що виконується Фондом Східна Європа.