Півтора року до фінішу: що зробили депутати за 3,5 роки в парламенті

Резюме

За три з половиною роки роботи Верховної Ради VIII скликання народні депутати 5 мільйонів 524 тисячі 967 разів висловлювали свою позицію під час голосувань. За цей період у середньому український парламентар пропустив кожне п'яте голосування, у третині випадків взагалі “не голосував”, а під час двох із п'яти голосувань натискав кнопку “за”. Натомість лише один раз зі ста натискав “проти”, а ще у семи відсотках випадків “утримувався”.

За підрахунками ОПОРИ, менше 10% голосувань парламенту відвідали: позафракційні депутати Сергій Клюєв – 1,6% голосувань, Дмитро Ярош – 2,7%, Андрій Білецький – 6,4% та Костянтин Жеваго – 8,2%, член депутатської групи “Воля народу” Вячеслав Богуслаєв – 7,5% та представник “Опозиційного блоку” Юхим Звягільський – 6,9%. Натомість найвідповідальнішими парламентарями стали: Іван Спориш, Андрій Парубій, Сергій Мельник, Микола Величкович, Тарас Юрик та Михайло Бондар. Дані народні обранці відвідали майже 100% голосувань.

Протягом роботи парламенту цього скликання у стінах парламентських комітетів було проведено 2 283 засідання. За цей час найчастіше збирались представники бюджетного (141 засідання) та антикорупційного (119) комітетів, які були найбільш завантажені роботою. Варто відзначити, що лише дев’ять народних депутатів можуть похизуватися 100% присутністю на засіданнях комітетів: Олена Бойко, Олег Велікін, Віктор Галасюк, Артур Палатний, Владислав Севрюков, Ольга Червакова, Григорій Шверк, Тетяна Юзькова та Ніна Южаніна. Натомість аж 18 народних обранців за 3,5 роки роботи Верховної Ради відвідали 10% і менше засідань свого профільного комітету: Вячеслав Богуслаєв, Юрій Бойко, Михайло Добкін, Павло Балога, Костянтин Жеваго, Андрій Білецький, Юрій Солод, Олександр Вілкул, Дмитро Ярош, Руслан Сольвар, Дмитро Добкін, Олександр Онищенко, Сергій Льовочкін, Євген Бакулін, Андрій Денисенко, Сергій Клюєв, Юлія Тимошенко та Степан Івахів.

З листопада 2014 року по травень 2018 року українські парламентарі зареєстрували 6 613 проектів законів, натомість ухвалили лише 808 або 12%. У цьому контексті Президент і Уряд виявилися продуктивнішими, порівняно з депутатами. Так, 76% законопроектів, ініційованих Президентом, урешті стали законами. Майже третина (29%) урядових законопроектів, внесених у парламент, були позитивно проголосовані. Натомість серед зареєстрованих депутатських законопроектів лише 8% набули чинності.

Варто відзначити, що у поточному скликанні найбільш продуктивним виявився 2015 рік, коли до урядової коаліції входило п’ять фракцій. За цей час було ухвалено 340 законопроектів.  У 2016 році парламент успішно проголосував 212 проектів законів, натомість у 2017 році – 174. Станом на кінець травня, у 2018 році, у парламенті було ухвалено 64 закони.

Більш детально про роботу депутатів, парламентських фракцій та Верховної Ради загалом читайте у нашому матеріалі.

Скільки нареєстрували законопроектів

Лише 12% законопроектів, ініційованих протягом трьох з половиною років роботи Верховної Ради, стали законами. Низький рівень продуктивності законотворчої роботи є інституційною проблемою українського парламентаризму, яка притаманна для всіх скликань Верховної Ради. При цьому спостерігається негативна тенденція до спадання коефіцієнту законотворчої продуктивності законотворчої роботи є інституційною проблемою українського парламентаризму, яка притаманна для всіх скликань Верховної Ради. При цьому спостерігається негативна тенденція до спадання коефіціенту або відсутності відчутного прогресу за цим показником. У нинішньому скликанні з 6 613 законопроектів ухвалено було 808. Що стосується інших скликань, то в третьому було прийнято 877 законів (21% від ініційованих), у четвертому – 1 434 (28%), у шостому – 1 134 (17%).

Невисокий показник ухвалених законів пов’язаний з тим, що з кожним скликанням у парламенті реєструють усе більше і більше законопроектів. У III скликанні їх було зареєстровано 3 891, у IV – 5 185, в VI – 6 616. У цьому скликанні парламенту вже зареєстровано 6 613 законопроектів. І це лише за три з половиною роки роботи. Тому до кінця поточного скликання кількість зареєстрованих законопроектів потенційно може значно збільшиться.

“Законодавче цунамі” і як його побороти

Значна кількість зареєстрованих законопроектів призводить до так званого явища “законодавчого цунамі”. Парламент перевантажений великою кількістю законопроектів і не може якісно підійти до їх розгляду. У таких умовах тільки кожен восьмий законопроект, зареєстрований у Раді, має перспективи для ухвалення.

Переважно автори законодавчих ініціатив – народні депутати. Здебільшого вони одноосібно (2 210 ініціатив або 40%) реєструють законопроекти. Від 2 до 5 авторів мають 1 548 законопроектів (28%), від 5 до 20 – 1 603 (29%), понад 20 авторів – 167 (3%).

Зважаючи на це, ОПОРА наголошує на доцільності переглянути спосіб подання депутатами індивідуальних законопроектів. Наприклад, передбачити норму про можливість внесення законопроектів лише фракціями або групою народних депутатів.

Стан розгляду та тематика законопроектів

Кожен шостий законопроект (1 049), що зареєстрований у парламенті, очікує розгляду в сесійній залі. Приблизно таку ж кількість (1 353) було знято з розгляду (проект відкликано, був внесений законопроект на заміну тощо). Ще трохи більше десяти відсотків законопроектів (664) Верховна Рада відхилила та зняла з розгляду. У свою чергу кожен двадцятий проект закону (315) було повернуто на доопрацювання. Натомість лише 2% від усіх зареєстрованих законопроектів (118) очікують або готуються до другого читання. Проте “найбільшим випробуванням” для ініційованих законопроектів став розгляд у головному комітеті. Відтак кожен третій зареєстрований проект закону досі (1 904 ініціатив) опрацьовується в комітеті.

У розрізі тематики найбільше зареєстрованих законопроектів стосувалися економічної політики (2 076), дещо менше – питань галузевого розвитку (1 698) та правової політики (1 275). 540 законопроектів мали на меті врегулювати питання соціальної політики, 477 – державного будівництва, 256 – безпеки і оборони, 192 – міжнародних угод, 101 – гуманітарної політики.

У розрізі прийнятих законопроектів варто відзначити, що половина стосується економічної політики (203) та галузевого розвитку (197). Натомість кожен п’ятий законопроект (143), ухвалений Радою, відноситься до сфери міжнародних угод (при чому майже половина була ініційована Президентом).

Найменша ж кількість законопроектів Верховної Ради VIII скликання стосується безпеки і оборони (53 ініціативи), державного будівництва (27) та гуманітарної політики (16).

Президент і Уряд продуктивніші в законотворчій роботі за депутатів

76% законопроектів, ініційованих Президентом за 3,5 роки діяльності Верховної Ради, урешті стали законами. Майже третина (29%) урядових законопроектів, внесених у парламент, були позитивно проголосовані. Натомість серед зареєстрованих депутатами законопроектів лише 12% набули чинності. Парламент підтримав 423 законопроекти, ініційовані депутатами, 268 – КМУ та 117 – Президентом.

Під кінець скликання кількість ухвалених законів зменшується

Найбільш продуктивним у поточному скликанні був 2015 рік, коли до урядової коаліції входило п’ять фракцій. За цей час було ухвалено 340 законопроектів. Далі з кожним роком кількість законів, які приймав парламент, поступово зменшувалася. У 2016-му їх було 212, натомість у 2017-му – 174. Станом на кінець травня 2018 року в парламенті було ухвалено 64 закони.

На кому лежить відповідальність за поточну політику

Проаналізувавши, кому належить авторство законів, прийнятих парламентом протягом останніх трьох із половиною років, можна з’ясувати, якою є частка відповідальності різних суб’єктів законодавчої ініціативи за поточну політику. Із загальної кількості законів, прийнятих парламентом VIII скликання, 52% належить депутатам, 33% ініціював Кабмін і 15% – Президент. Тому депутати не меншою мірою відповідальні за творення поточної політики та оновлення правового поля, ніж Уряд чи Президент. Більше того, за це відповідальні не лише депутати фракцій коаліції, але й інших політичних сил, якщо їхні законопроекти були підтримані та стали законами.

Найбільше до ухвалених законопроектів долучилися парламентарі з фракцій “Блоку Петра Порошенка” (307) та “Народного фронту” (254). Депутати з Радикальної партії були причетними до 138 законопроектів, депутати із “Самопомочі” – до 127, депутати з ВО “Батьківщина” – до 121, члени груп “Воля народу” – до 55, “Партія “Відродження” – до 48, депутати з фракції “Опозиційного блоку” – до 40.

Головні законороби

Найбільше законопроектів (у тому числі у співавторсві) протягом трьох із половиною років роботи Верховної Ради підготували Олег Ляшко (258), Віктор Галасюк (231), Михайло Головко (205), Андрій Шинькович (198), Юрій Левченко (191), Вадим Івченко (178), Роман Мацола (178), Юрій Бублик (177), Іван Крулько (163) та Тетяна Острікова (156).

На думку ОПОРИ, велика кількість зареєстрованих законопроектів у жодному разі не може бути свідченням ефективності депутатської роботи. Ініціатори законопроектів нерідко не намагаються навіть шукати підтримки у своїх колег щодо того чи іншого законопроекту.

Реєструючи велику кількість законопроектів, депутати не враховують спричинені цим наслідки – додаткове навантаження на комітети, Апарат Ради та фракції – через необхідність опрацьовувати щоразу більшу кількість законопроектів у тих самих часових межах. Депутати фізично не встигають розглянути всі проекти законодавчих актів, які з їхньої ініціативи потрапляють у парламент, не кажучи вже про можливість їх ґрунтовного аналізу чи доопрацювання. Зважаючи на це, третина ініційованих законопроектів ще досі розглядається в комітетах, а лише 1 з 8 проектів законів, що реєструються, мають шанси бути ухваленими.

Їхні ініціативи підтримують

Якщо говорити про безпосередній показник “депутатської успішності” за три з половиною роки роботи Верховної Ради України VIII скликання, то понад 30 відсотками прийнятих законопроектів свого співавторства можуть похизуватися лише 6 парламентарів: Гліб Загорій, Олександр Третьяков, Олександр Грановський, Ольга Белькова, Андрій Павелко та Олексій Порошенко (всі – “БПП”). Ще 16 народних обранців мають підтримку чверті та понад чверті своїх законодавчих ініціатив: Вікторія Сюмар, Наталія Кацер-Бучковська, Ольга Червакова, Ігор Гринів, Світлана Войцеховська, Богдан Онуфрик, Максим Єфімов, Оксана Корчинська, Ігор Алексеєв, Ірина Геращенко, Артур Герасимов, Олена Кондратюк, Сергій Пашинський, Олександр Сочка, Юхим Звягільський, а також Костянтин Жеваго.

Найбільш продуктивним депутатом у фракції “Блоку Петра Порошенка” є Гліб Загорій (42%), у “Народному фронті” – Вікторія Сюмар (29%), у Радикальній партії – Оксана Корчинська (26%), у “Опозиційному блоці” – Юхим Звягільський (25%), у “Самопомочі” – Олег Березюк (20%), у групі “Воля народу” – Вячеслав Богуслаєв (20%), у ВО “Батьківщина” – Олексій Рябчин (18%), у групі “Партія “Відродження” – Олег Кулініч (13%).

Їхні ініціативи не підтримують

52 народні депутати продемонстрували нульовий показник продуктивності законотворчої роботи протягом трьох з половиною років, незважаючи на значну кількість ініційованих законопроектів. Антилідерами у цьому плані, головним чином, є депутати “Опозиційного блоку”. Так, Наталія Королевська долучилася до розробки 131 законопроекту, жоден не став законом. В Юрія Солода таких ініціатив – 107, Олександра Вілкула – 97, Дмитра Шпенова – 79, Дмитра Колеснікова – 73. Позафракційний Євгеній Мураєв подав 155 законопроектів, жоден з яких не набув чинності.

Фракційна взаємодія у парламенті

ОПОРА проаналізувала всі голосування в парламенті та визначила, які фракції голосують спільно. Сумісність голосувань характеризує рівень взаємодії і узгодженості позицій фракцій під час голосування. Показник спільності голосувань демонструє, якою є реальна конфігурація парламентської більшості та наскільки вона міцна.

Найвищий показник спільних голосувань у фракцій “Блоку Петра Порошенка” та “Народного фронту”, які входять до парламентської більшості. Цей показник становить 95%. Головними союзниками цих фракцій під час прийняття рішень у квітні залишилися їхні окремі екс-партнери по коаліції “Європейська Україна”. Найбільше з коаліцією спільно голосує Радикальна партія (79% спільних голосувань з “Народним фронтом” та 77% із “Блоком Петра Порошенка”). На рівні 66%/67% фракції коаліції голосують із “Самопоміччю”, 51%/52% – із фракціями коаліції ВО “Батьківщина”, що робить її найбільш опозиційною політичною силою з-поміж тих, які на початку скликання входили в широку коаліцію.

Найменше спільних голосувань фракцій коаліції з “Опозиційним блоком” (на рівні 9%), та депутатськими групами “Партія “Відродження” (15%/16%) і “Воля народу” (2%). Такі показники “Волі народу” свідчать, що ця політична сила має найменше спільних голосувань із фракціями коаліції, але дуже часто голосує разом коаліцією, зокрема, щодо окремо важливих урядових законопроектів (за Державний бюджет, наприклад).

Якщо аналізувати сумісні голосування різних фракцій із “партією влади” (“БПП”) у розрізі місяців, то тут слід виокремити низку тенденцій. З початку скликання “БПП” та “Народний фронт” мають стабільно високі показники сумісних голосувань (з листопада 2014 року по жовтень 2016 року цей показник становив у середньому 95%), проте, починаючи з листопада 2016 року, він почав потроху знижуватися. Станом на травень 2018 року показник сумісних голосувань “Блоку Петра Порошенка” та “Народного фронту” становить 86%.

У період, коли до березня 2016 року фракція Радикальної партії входила в коаліцію, рівень її сумісних голосувань з “БПП” залежно від місяця коливався від 72 до 77%. Після виходу Радикальної партії з коаліції її сумісні голосування з “БПП” не знизилися, а навпаки – навіть зросли. Так, в окремих місяцях показник сумісності голосувань становив 82%. Разом з тим протягом декількох останніх місяців сумісність голосувань “БПП” та Радикальної партії дещо знизилася. Так, у лютому 2018 року показник сумісності становив 82%, у травні – 72%.

“Самопоміч” – ще одна фракція, яка покинула коаліцію у лютому 2016 року. У період, коли фракція перебувала в коаліції, її рівень сумісних голосувань з “БПП” складав 66%. Після виходу з коаліції цей показник змінився не суттєво. У період з березня 2016 року по грудень 2017 року цей показник знизився до 57%, а з січня 2018 р. почав поступово зростати. У травні 2018 року був на рівні 72%.

ВО “Батьківщина”, як і “Самопоміч”, покинула коаліцію у лютому 2016 року. Навіть перебуваючи в коаліції, рівень сумісних голосувань “Батьківщини” з “БПП” був суттєво нижчий, ніж у інших партій, що входили до складу “Європейської України”. Окрім цього, відсоток сумісних голосувань “Батьківщини” з “БПП” постійно зменшувався. У листопаді 2014 року цей показник складав 51%, а в лютому 2016 – 41%. Після виходу “Батьківщини” з коаліції, конфронтація з “БПП” посилилася ще більше. Сумісні голосування з “БПП” досягли критичного мінімуму в жовтні 2017 року (саме в цей місяць відбулися вибори в ОТГ, за підсумками яких “Батьківщина” та “БПП” наввипередки заявили про свою перемогу на них). Після незначного підвищення рівня сумісних голосувань у квітні 2018 року (до 36%), у травні цей показник знову почав зменшуватися і в контексті наближення президентських та парламентських виборів буде далі падати, оскільки ці політичні сили конкуруватимуть на них.

“Опозиційний блок” не входив у коаліцію і весь час протягом роботи цього скликання знаходився в опозиції. У листопаді 2014 року рівень сумісних голосувань з “БПП” становив 9%. Цей показник почав поступово зростати у травні 2015 року. Уже у травні 2018 р. рівень сумісних голосувань з “БПП” складав 27%. Зростання відсотка спільних голосувань “Опозиційного блоку” з “партією влади” говорить про те, що їх відносини дещо потеплішали, у порівнянні з початком скликання.

Хто в парламенті опозиція?

Найчастіше у сесійній залі голосували “за” представники двох фракцій коаліції: “Блоку Петра Порошенка” та “Народного фронту” – у трохи більше, ніж половині випадків. Представники “Опозиційного блоку” підтримували лише кожне десяте голосування. Члени цієї ж фракції також найбільше голосували “проти” – у майже 4% випадків. У свою чергу найчастіше “утримувалися” у парламенті члени “Самопомочі” – під час 15% голосувань. Представники “ВО “Батьківщина” та позафракційні нардепи були відсутніми під час кожного третього голосування. Натомість депутати груп “Воля народу” та “Партія “Відродження” ніяк “не голосували” у майже половині випадків.

Загалом за 3,5 роки роботи Верховної Ради VIII скликання найкраще брали участь у голосуваннях представники “Народного фронту” та “Блоку Петра Порошенка”, натомість найменш дисциплінованими у цьому плані були члени “Опозиційного блоку”, ВО “Батьківщина” та позафракційні нардепи.

Найвідповідальніші парламентарі

За три з половиною роки роботи Верховної Ради України народні депутати 5 млн 524 тис. 967 разів висловлювали свою позицію під час голосувань. За цей період у середньому український парламентар пропустив кожне п'яте голосування, у третині випадків взагалі “не голосував”, а під час двох з п'яти голосувань натискав кнопку “за”. Натомість лише один раз зі ста голосував “проти”, а ще у семи відсотках випадків “утримувався”.

Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала, котрі народні обранці найменше були присутні на голосуваннях у парламенті, яких всього за час роботи цього скликання було 13 437. Так, найдисциплінованішими депутатами парламенту стали: Іван Спориш – лише 10 пропущених голосувань, нинішній спікер парламенту Андрій Парубій – 14 пропущених голосувань, Сергій Мельник – 45, Микола Величкович – 133, Тарас Юрик – 173 та Михайло Бондар – 175. Таким чином, ці народні обранці відвідали майже 100% голосувань.

У свою чергу, найбільшими прогульниками Верховної Ради VIII скликання стали: позафракційні депутати Сергій Клюєв – 1,6% відвіданих голосувань, Дмитро Ярош – 2,7%, Андрій Білецький – 6,4% та Костянтин Жеваго – 8,2%, член депутатської групи “Воля народу” Вячеслав Богуслаєв – 7,5% та представник “Опозиційного блоку” Юхим Звягільський – 6,9%.

Парламентські бунтарі

Окрім дисциплінованості, яка полягає в участі/неучасті в голосуваннях, окремим її проявом у депутатів є їхня фракційна лояльність. Показником лояльності депутатів є кількість голосувань, коли позиція депутата збігається з позицією більшості членів фракції. Лояльність кожного депутата варіюється від 0% до 100%. Цілковито лояльних депутатів (на рівні 100%) не має жодна фракція.

Натомість у кожній фракції є депутати-бунтарі, які голосують найменш дисципліновано і найчастіше відхиляються від узгодженої позиції фракції. Вони не сприймаються як загроза, якщо фракції вдається забезпечувати стабільну лояльність більшості своїх членів. Різниця між фракціями полягає лише в тому, який рівень незгоди окремих депутатів вони допускають. Найбільшим цей показник є у фракції “Опозиційного блоку”, де розходження депутата Ігоря Шурми з позицією більшості його фракції складає 59,1%. Наступними йдуть “Блок Петра Порошенка” та група “Партія “Відродження”, де незгода сягає 57,3% (Віктор Пинзеник) і 52,4% (Василь Гуляєв). У фракції “Самопоміч” найбільшим бунтарем є Андрій Журжій – 31,7% голосувань проти лінії фракції, у Радикальній партії – Артем Вітко (30,5%), у “Народному фронті” – Олена Колганова (29,2%), у групі “Воля народу” – Олександр Супруненко (27,1%).

Дисципліна у комітетах

За три з половиною роки роботи Верховної Ради у стінах парламентських комітетів було проведено 2 283 засідань. За цей час найчастіше засідали представники бюджетного (141 засідань) та антикорупційного (119 засідань) комітетів. У свою чергу, удвічі менш активними були комітети з економічної політики (63); з питань транспорту (61); паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (55); прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (48).

Серед 27 комітетів Верховної Ради України VIII скликання найбільшою дисциплінованістю  відзначилися комітети з питань науки і освіти – 84,1%; свободи слова та інформаційної політики – 83,5%; сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму – 81,6%.

Натомість не надто активними були члени комітетів із питань європейської інтеграції – 62,9%, з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин – 62,3%, національної безпеки і оборони – 61,8%.

Загалом середній показник відвідуваності народними депутатами засідань профільних комітетів за час роботи Ради VIII скликання складає 70,5%.

Лише дев’ять народних депутатів можуть похизуватися 100% присутністю на засіданнях комітетів: Олена Бойко, Олег Велікін, Віктор Галасюк, Артур Палатний, Владислав Севрюков, Ольга Червакова, Григорій Шверк, Тетяна Юзькова та Ніна Южаніна.

Аж 18 народних обранців за 3,5 роки роботи Верховної Ради відвідали 10% і менше засідань свого профільного комітету: Вячеслав Богуслаєв, Юрій Бойко, Михайло Добкін, Павло Балога, Костянтин Жеваго, Андрій Білецький, Юрій Солод, Олександр Вілкул, Дмитро Ярош, Руслан Сольвар, Дмитро Добкін, Олександр Онищенко, Сергій Льовочкін, Євген Бакулін, Андрій Денисенко, Сергій Клюєв, Юлія Тимошенко та Степан Івахів.

Серед парламентських фракцій та груп найбільшою дисциплінованістю щодо відвідуваності комітетів відзначились обранці від “Народного фронту” – 83% та Об’єднання “Самопоміч” – 82%. У свою чергу, парламентарі від “Блоку Петра Порошенка” були на 80% засідань, а ВО “Батьківщина” – на 77%. Набагато менш дисциплінованими себе показали обранці від Радикальної партії Олега Ляшка – 72%.

Позафракційні народні обранці відвідали 61% засідань. Найгірше ж у комітетах працювали члени депутатських груп “Воля народу” – 48% та “Партія “Відродження” – 47%, а також нардепи від “Опозиційного блоку” – 43%.

Серед лідерів парламентських фракцій найбільш активними були Максим Бурбак (“Народний фронт”) – 93,2% відвіданих засідань, Артур Герасимов (“Блок Петра Порошенка”) – 83,2%, Олег Березюк (Об’єднання “Самопоміч”) – 73,3%.

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко був присутній лише на 36,5% засідань свого профільного комітету, а голова фракції ВО “Батьківщина” Юлія Тимошенко спромоглася відвідати лише 9,3% засідань.

Менше 1/3 засідань своїх профільних комітетів відвідав голова депутатської групи “Воля народу” Ярослав Москаленко – 25,7% та співголови депутатської групи “Партія “Відродження” Віталій Хомутиннік (28,7 %) і Віктор Бондар (18,1%).

Лише 4 з 81 засідання свого профільного комітету відвідав Олександр Вілкул, натомість інший співголова фракції “Опозиційного блоку” Юрій Бойко всі засідання профільного комітету проігнорував.

Протягом трьох з половиною років роботи у Верховній Раді VIII скликання депутатки-жінки більш старанно відвідували засідання профільних комітетів, ніж їхні колеги чоловіки – 76,5% проти 69,7%.

Середній відсоток відвідуваності засідань депутатами-списочниками складає 74,7%, у той час як депутати-мажоритарники “можуть похизуватися” показником лише у 65,9%. Серед усіх регіонів України найдисциплінованішими виявилися обранці з Рівненщини – 93,5% відвіданих засідань та Буковини – 90,9%. Натомість найменш старанно приходили на зібрання комітетів обранці Луганщини та Закарпаття – 39,6% і 33,4% відповідно.

Парламентські оратори

Не беручи до уваги спікерів, найбільше у Верховній Раді було чути Олега Ляшка – 1 104 (!) виступи загальною тривалістю майже 39 годин. На другому місці Віктор Галасюк – 457 промов тривалістю 15 годин 44 хвилини. Майже таку ж кількість часу “наговорив” Юрій Левченко, який долучився до аж 687 обговорень у сесійній залі. Трохи менш активно в парламенті виступали Руслан Князевич (490 разів) та Ігор Шурма (298 разів).

До найактивніших ораторів Верховної Ради також можна віднести Сергія Соболєва, Максима Бурбака, Олександра Долженкова, Єгора Соболєва та Юлію Тимошенко. Загалом же 77 нардепів виступали у стінах парламенту 100 і більше разів.

Що важливого було і не було ухвалено

Незважаючи на те, що відсоток ухвалених законопроектів не є високим, Верховна Рада України VIII скликання прийняла низку важливих законів, які позитивно впливають на розвиток країни. Парламентом підтримано низку важливих законопроектів, що були спрямовані на посилення національної безпеки та оборони (“Про правовий режим воєнного стану”, “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, “Про військово-цивільні адміністрації”, а також низку законопроектів щодо посилення правового та соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей тощо). Крім того, народні депутати в межах реформи правоохоронної системи підтримали закон “Про національну поліцію”, яким, зокрема, було передбачено створення нової патрульної поліції.

Верховна Рада прийняла низку важливих законів у сфері децентралізації. Так, у 2015 році був прийнятий Закон “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, який дав змогу почати формування спроможного базового рівня місцевого самоврядування. Окрім цього, Верховна Рада підтримала зміни до Бюджетного та Податкового кодексів у частині фінансової децентралізації та ухвалила закони щодо об’єднання громад, розташованих на територіях суміжних районів, та щодо приєднання громад до міст обласного значення.

Парламентом було проведено реформу публічних закупівель, зокрема прийнято Закон “Про публічні закупівлі”, яким законодавчо закріплено необхідність використання електронної системи закупівель ProZorro.

Верховна Рада підтримала освітню та медичну реформи, ухвалила низку рішень щодо забезпечення енергетичної незалежності України та підтримала створення Рахункової палати, а також запровадила державне фінансування партій.

Депутати підтримали ряд законів щодо реформування парламенту, зокрема в контексті роботи комітетів. Мова йде про закони щодо зміни розподілу керівних посад комітетів на основі методу д’Ондта та щодо оптимізації роботи комітетів Верховної Ради і співвідношення предметів їх відання зі сферами діяльності міністерств.

Низку важливих ініціатив було прийнято парламентом у сфері житлово-комунального господарства та енергоефективності у житловому та нежитловому фондах. Народні обранці підтримали законопроекти “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, “Про житлово-комунальні послуги”, “Про Фонд енергоефективності”, “Про енергетичну ефективність будівель”, “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” та низку інших важливих законів. Проте на початку червня 2018 року депутати прийняли рішення щодо відтермінування окремих положень законів “Про житлово-комунальні послуги” і “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, що фактично свідчить про призупинення повномасштабної реформи у житловій сфері.

З прийняттям Закону “Про судоустрій і статус суддів” Верховна Рада дала старт судовій реформі. На початку червня 2018 року парламент нарешті підтримав створення Антикорупційного суду та обрав аудитора для Національного антикорупційного бюро України. Разом з тим депутатами не було ухвалено нового виборчого законодавства, яке б запроваджувало на парламентських виборах пропорційну виборчу систему з відкритими списками. Досі не обраний новий склад ЦВК, незважаючи на те, що термін повноважень 13 її членів уже давно завершився. На розгляд так і не був винесений законопроект щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та трудових мігрантів.

Матеріал підготовлено за ініціативи Громадянської мережі ОПОРА в рамках проекту Програми USAID “РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво”, що виконується Фондом Східна Європа та партнерами.