А як у них?

А як у них? Аналітичний супровід законопроектів

Сьогодні  в багатьох світових парламентах  дослідницьку діяльність здійснюють парламентські бібліотеки або їхні окремі науково-дослідні департаменти. Добре відомо, що депутати не в змозі, за браком часу, глибинно дослідити усі питання, що розглядаються парламентом та підготувати якісні закони в усіх сферах суспільного життя; саме тому вони потребують швидкої та якісно підготовленої інформації з різних галузей та допомоги в проведенні досліджень з окремих тем.

Парламентські аналітичні центри зазвичай надають різноманітні інформаційні та аналітичні послуги парламентарям. Серед них:

• бібліографічний пошук;
•  матеріали про законодавчу діяльність окремих органів;
•  тлумачення міжнародного законодавства;
•  аналітика соціально-політичних подій в країні та за кордоном;
•  надання різноманітної статистичної інформації.

Загалом, всі парламентські дослідницькі відділи мають спільні риси, але, в той самий час, вони формуються під впливом конкретних політичних традицій і культури, інституційних механізмів і систем цінностей відповідної країни. У питаннях структурної організації аналітичні служби зазвичай притримуються такого розподілу: керівний орган, аналітичні групи з окремих питань (політика; право; економіка; європейські дослідження тощо) і сервісний апарат, що займається документацією та архівацією.

Інформаційно-дослідницькі центри парламентів, як правило, випускають наступні продукти:

1) інформаційні матеріали (інформаційні документи про сформовані практики в окремій галузі);

2) аналітичні звіти (аналіз конкретної проблеми);

3) матеріали про світові практики (порівняльний аналіз законодавства і політичних практик в окремій країні  або групі країн);

4) аналітичну інформацію (узагальнена інформація у вигляді  огляду з поточних питань, що регулярно оновлюється);

5) документи (пошук окремих документів або витягів з нього);

6) експертні матеріали (експертна аналітика з окремих питань);

7) матеріали симпозіумів, конференцій, семінарів та публічних лекцій;

8) огляди (огляд довідкових матеріалів та публікацій на певну тему).

9) тренінги, семінари, навчальні матеріали (навчальні посібники, курси з інформаційної грамотності та історії).

При цьому, інформаційно-дослідницькі центри парламентів не зобов’язані:

• надавати освітні або академічні послуги (підготовка наукових статей, досліджень на здобуття наукового ступеня) ;
• надавати особисті, фінансові, медичні або юридичні поради у приватних справах, що не стосуються парламентської діяльності;
• готувати законопроекти і проекти резолюцій;
• здійснювати переклади на вимогу депутатів та комітетів;
• писати виступи депутатам;
• збирати інформацію про партії і депутатів,
• готувати інформацію для проведення політичних кампаній.

Основні вимоги до експертів, які працюють в парламентських дослідницьких центрах:

• репутація у своїй науковій галузі знань;
• наявність міждисциплінарних кваліфікацій, що дозволяє працювати більш ніж в одній галузі досліджень;
• мережа контактів серед експертів в міністерствах, університетах та інших академічних підрозділах та дослідницьких службах;
• знання не менш як двох іноземних мов.

Технічно-інформаційне оснащення відіграє вирішальну роль в умовах обмеженості кадрів та бюджету. Зазвичай добре розвинені дослідницькі відділи (у США, ЄС, Німеччині, Польщі) в значній мірі спираються на якісне інформаційне забезпечення. Наприклад, дослідницький підрозділ в Європейському парламенті має доступ до 2000+ баз даних та  щодня використовує, як мінімум, 50 з них.

Виділяють наступну типологію парламентів, за критерієм  аналітичного супроводу:

Парламенти rubber stamp (штампування) не потребують  інформаційного та аналітичного супроводу; часто не мають жодних аналітичних служб та департаментів (тоталітарні країни).

Парламенти в країнах, де законодавство лише на етапі створення, потребують аналітичної інформації, для того щоб ефективно брати участь в законотворчому процесі. Зазвичай при них вже створена парламентська бібліотека з архівами та довідковими матеріалами; в деяких надаються дослідницькі послуги.

Інформативні парламенти мають парламентську бібліотеку і дослідницьку службу, яка забезпечує аналітичні послуги, виробляє звіти, пропонує дослідницькі сервіси, які поширюються на всіх членів парламенту.

Трансформаційні парламенти мають потужні дослідницькі служби з широким спектром послуг, в яких працюють сильні і добре укомплектовані дослідницькі групи, здатні розробляти варіанти нових політик.

Дослідницькі  служби мають прагнути інформувати окремих парламентарів та громадян щодо проблем, які підіймаються у стінах парламенту, при цьому самостійно не бути актором дискусії. Важливим є пояснення проблеми та компетентний аналіз впливу запропонованого законодавства, політики чи програми, які розглядаються у парламенті. Основними завданнями парламентських аналітично-дослідницьких служб є адаптація наявної інформації до потреб «споживача», при цьому не спотворюючи змісту та представлення її у доступні формі. Парламентські дослідницькі служби мають бути вільні від державного контролю та  впливу інших інституційних фігур, однак при цьому бути в тісному зв’язку з парламентською системою. Останнє дає можливість забезпечувати відповідну та своєчасну інформацію та бути чутливим до потреб, що виникають з парламентським функціонуванням. Центри мають неоціненне значення в якості джерела незалежного, нейтрального і позаполітичного аналізу. Вони пропонують безпечний інформаційний простір, де парламентарі з усіх політичних партій можуть задати питання та отримати відповіді, яким можуть довіряти.

Анастасія Константинівська

Підготовлено в рамках Програми USAID “РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво”, що виконується Фондом Східна Європа.