А як у них?

Місцеві вибори у світі: голосують іноземці та ті, кому 16

Виборча система на місцевих виборах різниться не тільки від країни до країни, а й в містах, землях, регіонах в межах однієї країни. Національне законодавство багатьох країн Заходу визначає рамки, в яких мають відбуватись вибори, а процедурні питання вирішують місцеві ради. Протягом останніх двох років популярним стало зниження вікового обмеження на місцевих виборах. Тобто, голосувати на місцевих виборах в деяких країнах мають право громадяни, які досягли 16-літнього віку.

З цього приводу в Великобританії зорганізувався цілий рух «Голосувати в 16». Активісти доказують своє право голосувати тим, що виборці віком від 18 до 24 малоактивні. А вони, в 16, мають бажання і розуміння процесів. Окрім того Виборча комісія проводила з цього опитування і 72% опитаних висловились за те, щоб 16 та 17-літні мали право голосувати. 

Так, в Австрії право голосу з 16 років громадяни отримали ще у вересні 2008 року. Так само в деяких землях Німеччини голосувати на місцевих виборах можна з 16 років. У Франції щодо цього тривають дискусії, адже більшість опитаних проти такого нововведення. В Аргентині обов’язком є голосування всім громадянам, старше 18 років, в той час як тим, кому 16,17 надано таку можливість.  В Угорщині для тих, хто вже одружений до 18 має всі права голосувати, в той час як в Словенії – якщо людина працевлаштована. 

В державах-членах ЄС право голосу на місцевих виборах мають громадяни інших країн-членів ЄС, які проживають в межах адміністративно-територіальної одиниці, в якій проводяться місцеві вибори, незалежно від строку проживання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. В більшості інших випадків право голосу на місцевих виборах іноземці мають лише за умови проживання на відповідній території впродовж певного періоду часу та/або приналежності до громадянства певної країни. До прикладу, на місцевих виборах в Угорщині право голосу мають будь-які іноземці, які проживають на території адміністративної одиниці, незалежно від термінів проживання.

31 травня 2015 року місцеві вибори відбулись в Італії. Тут у містечках з населенням більше 15 тисяч голосування відбувається переважно в два тури, адже кандидат спершу має набрати більше 50% голосів виборців для перемоги. Щодо місцевих рад, то перемогу здобуває кандидат, який набрав найбільше перших голосів (тобто – преференційне голосування). Місця в радах розподіляються пропорційно між партіями, які подали списки кандидатів. Регіони визначають виборчий поріг, які мають здолати партії, аби втрапити в ради (за межами коаліцій – 2%, коаліції – 10%, в Фріулі та Сардинії немає порогу).

Так само в травні 2015 року відбулись вибори до місцевих рад в Великобританії. Право голосу на місцевих виборах мають всі зареєстровані громадяни Великобританії, Ірландії, Сполученого королівства та ЄС. Реєстрація для голосування починається з 16, але право голосувати мають лишень після 18 років. Хоча, влітку 2015 року виборчим біллем Шотландії виборчий вік знижено з 18 до 16 років. Але неповнолітнім було дозволено голосували на референдумі про незалежність Шотландії в 2014 році. Відтепер тінейджери матимуть право голосу на виборах до Шотландсього парламенту 2016 року та  локальних виборах. Однак щоб голосувати на парламентських виборах та на виборах до Європарламенту потрібно мати 18 років.

Сполучене королівство не має уніфікованого закону про місцеві вибори. В Великобританії є вибори до локальних рад, вибори очільників міліції, вибори до Асамблей (Уельсу, Шотландії, Північної Ірландії, Лондону). Зокрема, в місцеві раду Англії, в Уельсу діє виборча система відносної більшості, на виборах до Лондонської Асамблеї виборець отримує два бюлетені і голосування відбувається за змішаною системою (голосування за кандидатів від округу і за закритий список від партії чи незалежного кандидата, які претендують на 11 місць в раді), на виборах до Асамблеї Північної Ірландії виборці мають проранжвати кандидатів, і перемагають ті, хто набрав більше «перших голосів», а потім розподіляються місця між тими, хто не отримав необхідну квоту, а також «другим», «третіми» і т.п.

Виборці можуть делегувати свій голос іншому виборцю (proxy vote) або проголосувати поштою.

В Сполучених штатах Америки місцева влада самостійно визначає, як і куди відбуватимуться вибори. Так, право голосу на виборах до міської ради міста Такома Парк мають 16-17 літні тінейджери. Там напередодні місцевих виборів 2013 року були прийняті поправки до виборчого законодавства і Такома Парк стало першим містом в США, де право голосу отримали громадяни, старше 16 років. Тоді право голосу отримало 350 тінейджерів віком 16-17 років. Мер Брюс Вільямс тоді заявив, що це закладе основи для звички голосувати протягом всього життя. Під час публічних дискусій тоді заявлялось, що таким чином культивується інтерес до демократії, її процедур, даючи можливість людям, брати у них участь.  

На місцевих виборах в Такома Парк проголосувати можна надіславши бюлетень поштою, проголосувати раніше або ж в день виборів.  Виборці можуть ранжувати кандидатів у відповідності до свого вибору (перший голос, другий і т.п.). До речі, 3 листопада 2015 року у них знову місцеві вибори. Місцеві мешканці можуть номінувати кандидатів до міської ради. Кандидат, на відміну від виборця, має бути мешканцем міста.

Парламент Нової Зеландії дозволив місцевим радам вибирати між двома виборчими системами: система відносної більшості (достатньо простої більшості голосів, аби перемогти) та система єдиного перехідного голосу (виборець роздає преференції кандидатам – від найбажанішого до найменш бажаного, і потім вони підраховуються для визначення переможців).

Кандидатом може бути громадянин Нової Зеландії, якого номінували два виборці, а виборцем може стати в тому числі платник місцевих податків і зборів.

Окрім того, на сайті місцевої ради Ваікато можна знайти звіти про надходження та витрати кандидатів на виборах.  

Влітку 2015 року відбулись дуже важливі на фоні корупційних скандалів та проросійських та сепаратистських настроїв для Молдови місцеві вибори. Незважаючи на низьку явку, було обрано 898 керівників адміністрацій населених пунктів та більше 11 тисяч членів місцевих рад. За симпатії виборців боролись 19 партій та 2 блоки. Відповідно до Виборчого кодексу, вибори до місцевих рад в Молдові відбуваються за пропорційною системою без відсоткового прохідного бар’єру,  а примарів та керівників районів – в два тури, якщо в першому не буде кандидата, який набере абсолютну більшість голосів виборців. Для того, щоб вибори відбулись, в кожному районі має бути явка не менше 25% зареєстрованих виборців (вимог для явки під час другого туру немає). На місцевих виборах у Молдові 14 червня проєвропейські політичні сили здобули більшість голосів. Обирали близько 900 голів міст та сіл та понад 10 тисяч депутатів місцевих рад у 32 районах, а також у великих містах на кшталт Кишинева та Бєльців. Явка на цих виборах була 49 відсотків. Під час місцевих виборів, до речі, депутати парламенту заявили про масові факти отримання тимчасової прописки виборцями (необхідної, аби мати право голосу). Зокрема, в Ставчанах тимчасову прописку в одному будинку отримали 600 виборців. 

Надія ВІРНА

Підготовлено в рамках Програми USAID “РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво”, що виконується Фондом Східна Європа.