А як у них?

А як у них? Парламентські помічники

Парламентарі більшості країн світу мають помічників. Робота їх варіюється від адміністрування офісу в окрузі, організації заходів, зустрічей, ведення Фейсбук-сторінки, написання промов до дослідницької, законотворчої діяльності.  Парламентарі можуть самостійно вирішувати, кого брати в помічники. Вони можуть наймати їх на контрактній основі.

В Литві член Сейму може мати три помічника, що працюють на одну ставку, а також помічників на громадських засадах. Зарплати у помічників залежать від категорії. Помічник депутата Сейму Литви 11 категорії в місяць може отримувати «чистими» близько 400-500 євро, 12 категорії – 600-700. Почасти вони працюють на півтори-дві ставки.   

Загалом, у 141 литовського парламентаря працює більше 600 помічників на громадських засадах і по три помічника-секретаря.   Відповідно до ст. 16 Статуту Сейму Литви, член Сейму має право мати помічників-секретарів, робота яких оплачується за рахунок державного бюджету, а також помічників, що працюють на громадських засадах.

В литовських ЗМІ запевняють, що основним принципом підбору помічників членами Сейму – це особисті зв’язки та партійно-сімейна ієрархія. Для того, щоб підвищити зарплатні своїм помічникам, навесні 2015 року парламентарі підняли питання, щоб помічників перевести в статус радників. Однак уряд відкинув цю пропозицію.

В той самий час помічники членів Європарламенту мають краще фінансове забезпечення. Помічники працюють як в країні, де європарламентар був обраний, так і в Брюсселі. Тут зарплатня теж залежить від категорії: 1-13 категорії виконують адміністративні функції і зарплата складає до 4765 євро в місяць, 14-19 – консультативні з зарплатою до 7 700 євро. Для того, аби мати вищу категорію, помічника повинен закінчити університет чи мати не менш як трирічний стаж професійної діяльності. Загалом, у члена Європарламенту може бути до трьох помічників, які акредитовані в Європарламенті. В той час, як в своїх країнах члени парламенту можуть наймати досхочу працівників на контрактній основі. В 2008 році Європарламент прийняв поправки до статуту щодо прозорості та недискримінації під час оплати праці та тривалості контракту з помічниками членів Європарламенту (мова йде про те, аби не було дискримінації в оплаті праці та умов роботи на рівні країн-членів ЄС).

Вибір помічника є особистою справою члена Європейського парламенту, він визначає і роль, і тривалість співпраці з помічником. Дехто з помічників залишається згодом на роботі в інституціях ЄС.

Досить цікавим є приклад з помічниками членів парламенту в Великій Британії. Добирають собі асистентів парламентарі на власний розсуд. А ті вже повинні дотримуватись правил роботи в парламенті. Зокрема, реєструвати свої доходи, подарунки та інші інтереси.

Минулого року  в країні дискутували щодо того, що помічників парламентарям має підбирати незалежна парламентська інституція.

Станом на початок 2015 року в Палаті громад працювало 2040 людей, з яких 1776 – на повну ставку. Робота на члена британського парламенту може бути оплачуваною, можна проходити стажування або ж бути волонтером.

Члени парламенту наймають на роботу працівників напряму і погоджують зарплатню у відповідності до парламентських стандартів (адміністративна робота, виконавча робота, дослідження, адміністрування/дослідження). Все залежить від того де (Вестмінстер чи округ) і скільки працюватиме помічник. Якщо в округах асистент займаються переважно місцевими заходами, медіа, то вестмінстерський офіс займається парламентською роботою.

В Великобританії досить популярною є робота одного помічника на двох чи більше парламентарів. 

Тим часом, в червні 2015 року вся країна обговорювала статтю в «Телеграф» про те, що 129 членів парламенту найняли на роботу помічниками своїх партнерів чи членів сім’ї. Вважається, що рішення взяти на роботу родичів мотивоване бажанням збільшити виплати. Такі результати дослідження нового реєстру інтересів членів парламенту. Це при тому, що в 2010 році було вирішено, що парламентар може взяти тільки одного члена сім’ї, друга чи фінансового партнера в помічники. 

Але робота помічника не завжди лише робота в офісі. Так, 2 липня 2015 року колишня асистентка парламентаря Джорджа Галловея розповіла, що її робота передбачала проживання в будинку члена парламенту, прання та готування їжі.

В Росії стати помічником депутата Держдуми чи Ради федерації можна і за гроші. Так, непоодинокі випадки затримання помічників депутатів, які торгували «посадами». Вартість статусу – 150-200 тисяч доларів. Депутати мають право на оплачуваних п’ять помічників. Зарплата на місяць – до 500-600 доларів в середньому.

На сайті польського Сейму можна знайти інформацію про помічників членів парламенту з інформацією про джерела доходів і т.п. Законодавство Польщі передбачає, що депутат подає Маршалу Сейму дані про співробітників, які будуть забезпечувати виконання його повноважень, із зазначенням їх попередніх місць роботи, джерел доходів (за останні три роки), даних про підприємницьку діяльність. Надана співробітником інформація є публічною та розміщується на сайті Сейму. Ці вимоги стосуються не лише штатних співробітників депутата, а й його громадських помічників.

У Болгарії функціонує Реєстр позаштатних співробітників депутатів, парламентських фракцій та комітетів. Рішення щодо створення Реєстру було прийнято після арешту у 2010 році лідера одного з кримінальних угруповань країни. Виявилося, що представник кримінального світу мав посвідчення позаштатного співробітника парламентської комісії з питань освіти.  

Депутати Бундестагу Німеччини отримують із державного бюджету фіксовану суму на усі витрати, за рахунок якої, серед іншого, фінансується робота помічників та технічних співробітників в Берліні та офісі виборчого округу. Німецькі депутати розміщують на офіційних сайтах детальну інформацію про власну команду помічників та технічних співробітників.

В США інформація про помічників конгресменів теж є публічною. Бюджет на оплату помічників розподіляється у відповідності до населення штату (сенатори з Каліфорнії, яка є найбільшим штатом, отримає більше грошей від сенаторів з Вайомінгу). Члени парламенту можуть самі вирішувати, як будуть розподіляти кошти на центральний офіс чи офіс в штаті. До прикладу, 535 конгресменів мають близько 10 тисяч помічників. На сайті http://congressional-staff.insidegov.com/  можна знайти інформацію про кожного помічника, його зарплатню, кошти, а на сайт http://house-disbursements.findthebest.com/ можна в порівнянні побачити, скільки конгресмен витратив на помічників і на інші потреби.

Максимальна чисельність помічників конгресмена – 18 працівників на повну ставку та 4 на неповну. 46 % помічників вже через рік шукають нову роботу, аби заробляти більше грошей. Адже середня зарплата помічника – 30 тисяч доларів на рік. Почасти парламентарі мають фінансові можливості для підняття зарплатні своїм помічникам, але вони цього не роблять і витрачають кошти на інші цілі.

У зв’язку з тим, що робота помічника в Сенаті чи Палаті представників передбачає налагодження контактів з членами парламенту, працівниками, це є хорошим підґрунтям для того, аби потім стати лобістом. Досвід роботи в конгресі на посаді помічника – привілей в роботі лобіста. Приміром, високооплачувані помічники (отримують 75% від розміру зарплатні члена парламенту), досить часто через рік після звільнення стають лобістами. Тому в 2007 році було прийнято Акт про Чесне лідерство та відкритий уряд, яким передбачено сповільнення перетікання помічників в лобісти. І обмеження стосуються тих помічників, які заробляють як мінімум 75% від зарплатні члена парламенту.  Цим людям заборонено протягом року контактувати з офісами та комітатами, де вони раніше працювали, якщо вони зареєстровані як лобісти. Окрім того, за три дні до початку переговорів про майбутнє працевлаштування, помічники повинні повідомляти Етичний комітет. 

Надія ВІРНА

Підготовлено в рамках Програми USAID “РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво”, що виконується Фондом Східна Європа.