А як у них?

А як у них? Електронне голосування

З огляду на активний розвиток інформаційних технологій, велика кількість розвинених демократичних країн переходить до електронної політичної інфраструктури та інструментів електронної демократії, зокрема проводить електронні вибори та голосування. Електронне голосування – це безпечне, таємне голосування за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, результати якого передаються через мережу Інтернет. Електронні вибори, внаслідок своєї простоти та зручності у використанні, збільшують явку виборців, сприяють активному голосуванню молоді, ширшому представництву нацменшин (репрезентативність). Процес електронного голосування дозволяє практично усунути людський фактор, у наслідок чого результати стають максимально точними та надійними. На сьогодні інструмент електронних виборів широко використовується в США, Канаді, Австралії, Великобританії, Німеччині, Франції, Іспанії, Португалії, Італії, Норвегії, Швейцарії, Бельгії та Естонії.

У світовій практиці виділяють наступні типи електронного голосування:

• Голосування на виборчій дільниці за допомогою електронної системи (Vote-recording Technologies) – виборець реєструє свою ID-картку в спеціальному зчитувачі, вводить свій пароль на сайті голосування, де отримує електронний бюлетень та відбиває свій вибір. Після завершення голосування такі електронні скриньки автоматично підраховують голоси.
• Оптичне сканування (Optical Scan Marksense) – виборець обирає кандидата шляхом відмічання на спеціальному бюлетені, який потім обробляє виборча машина, що за допомогою оптичних засобів підраховує голоси на дільниці.
• Голосування за допомогою перфорованих карт (Punched Card) – виборець використовує спеціальні картки, що зчитуються комп’ютером, відмічаючи кандидата спеціальним кодом, який залишається на перфокарті; далі виборець опускає перфокарту до виборчої скриньки, яка автоматично здійснює підрахунок.
• Електронна виборча система прямого запису (Direct-recording Electronic Voting System – DRE) – виборець обирає кандидата на сенсорному екрані комп’ютера, після чого машина, за допомогою спеціальної програми підраховує голоси. Ідентифікація відбувається через відбитки пальців або ID-картку.
• Дистанційне голосування – виборець обирає кандидата через захищений комунікаційний канал (програмне забезпечення в Інтернет-мережі). Найчастіше це надсилання спеціального електронного листа на виборчу дільницю або голосування на спеціально створеному сайті. Процедура зарахування голосу відбувається лише після попередньої ідентифікації.

Експерти виділяють наступні критерії електронного голосування:

• доступність (простота у використанні та наявність необхідних інструкцій);
• точність (голос має бути переданий у центральну мережу, при цьому він не може бути видалений або змінений);
• демократичність (відсутність дискримінації за статтю, расою, матеріальним положенням, фізичними можливостями тощо);
• таємність (ні система, ні уповноважені особи не мають можливості пов’язати голос з конкретною людиною);
• верифікація (можливість відкритої перевірки правильного підрахунку).

Венеційська комісія рекомендує використовувати систему електронного голосування лише за низки умов:

• запроваджена електронна система має бути безпечною та надійною;
• виборча система електронного голосування є прозорою та готовою до постійної перевірки її функціонування;
• громадяни мають володіти можливістю перевірки свого вибору та виправлення помилки, якщо така сталася.

Тільки за умов дотримання всіх перерахованих вище вимог та рекомендацій можна досягти наступних переваг:

• можливість голосувати дистанційно, значно знижує ризик тиску голосувати та підвищує надійність вибору;
• можливість голосування протягом кількох днів у зручний для виборця час;
• зростання кількості молодих виборців, які готові брати участь у виборах з використанням інформаційних технологій;
• процедура голосування є більш зручною для людей з обмеженими фізичними можливостями;
• підрахунок голосів стає більш точним і швидким;
• за підрахунком голосів можна спостерігати в режимі реального часу.

Задля впровадження електронних виборів в Україні потрібно ретельно спланувати процес. Починати необхідно з експериментальних пілотних проектів у окремих областях, наприклад на місцевих виборах до районних рад. Усі автоматизовані системи електронного голосування мають бути незалежно протестовані й сертифіковані міжнародними спостерігачами та експертами з інформаційних технологій. Центральна виборча комісія й окружні комісії мають провести навчання та інструктаж працівників виборчих дільниць з використання електронних виборчих систем. Необхідно провести державну кампанію з інформування громадян щодо особливостей використання електронного голосування (соціальна реклама та випуск навчальних матеріалів). Дуже важливою є підтримка довіри громадян до виборчого процесу, зокрема до чесності використання системи електронного голосування. Попри такий дорогий перший крок у впровадженні електронного голосування (придбання машин та програмного забезпечення, навчання персоналу, випуск інформаційних матеріалів), у майбутньому система зекономить значну суму грошей, шляхом скорочення кількості залучених робітників на виборах та видатків на типографію.

Однак під час використання систем електронного голосування також важливо згадати про ризики, зокрема про хакерські атаки, віруси, проблеми з ідентифікацією громадян, порушення таємниці голосування, збої під час підрахунку. Усе це можна нівелювати внаслідок ретельного тестування електронних систем, належної підготовки членів виборчих комісій та залучення до спостереження за процесом громадських організацій.

Використання інструментів електронної демократії, зокрема системи електронного голосування, зводить до мінімуму можливість втручання в незалежні вибори. Електронні вибори дозволяють підвищити рівень суспільної довіри громадян до обраної влади, через ширше представництво інтересів (молоді, людей з обмеженими можливостями, меншин тощо). Також система голосування визнана більш сприятливою для захисту даних, гарантії невтручання та доступної верифікації результатів.

Матеріал підготовлено в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа та партнерами.

Константинівська Анастасія