Нормативно-правове та організаційне регулювання парламентських слухань

Парламентські слухання – особлива форма роботи парламенту, під час якої відбувається розгляд актуальних питань або законопроектів із залученням експертів та громадськості. Таким чином законотворчий процес стає більш відкритим, враховує максимальну кількість інтересів, тим самим полегшуючи подальшу реалізацію нових політик в окремій галузі.

Законодавче регулювання парламентських слухань

В українському законодавстві (ЗУ «Про регламент ВРУ» (Глава 39 Розділ VІ), ЗУ «Про комітети ВРУ», ЗУ «Про статус народного депутата ВРУ») можна виділити суперечливі питання щодо суб’єктів ініціативи парламентських слухань. Ними можуть бути комітет(ти), Погоджувальна рада депутатських фракцій та груп, однак, враховуючи, що вищеперераховані не є суб’єктами законодавчої ініціативи, постанову про ініціювання проведення парламентських слухань приймає виключно Верховна Рада простою більшістю голосів. До 2003 року зареєструвати подібну постанову, окрім депутатів, також могли Кабінет Міністрів України, Національний банк та Президент.

Організація парламентських слухань

Після ухвалення постанови про ініціювання парламентських слухань з окремого питання Голова Верховної Ради визначає профільні комітети, відповідальні за їх проведення. Профільний комітет формує список учасників, порядок виступів та розгляду питань. На парламентські слухання можуть бути запрошені працівники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадські організації, представники науково-аналітичних установ, зацікавлені громадяни (за поданою та розглянутою Апаратом заявкою). У Німеччині, наприклад, залучення незалежних експертів та представників зацікавлених груп є обов’язковим, тому парламентська служба заздалегідь надсилає запрошеним гостям усю необхідну інформацію про захід та довідкові матеріали з обраного питання.

Довідкову інформацію для депутатів до парламентських слухань готує парламентська служба та бібліотека. Взірцевим тут є досвід США. Так, для підготовки експертної аналітики та інформаційних довідок залучається не лише Дослідницька служба Конгресу, а й Міністерства та відомства, що свідчить про високу відповідальність та серйозність ставлення до організації міжкомітетських слухань.

Імплементація рішень парламентських слухань

Відповідальні профільні комітети після проведення парламентських слухань мають підготувати висновки, аналітичні матеріали та проекти постанов щодо схвалення прийнятих рекомендацій на парламентських слуханнях. Постанови Верховної Ради про рекомендації парламентських слухань містять в собі: схвалення рекомендацій, доручення органам виконавчої влади для реалізації відповідних рекомендацій, доручення профільному комітету та міністерству забезпечити контроль за виконанням рішень постанови, доручення парламентській службі про випуск довідкових матеріалів з обраного питання.

Найчастішими процедурними проблемами, з якими стикаються під час організації та подальшої імплементації результатів парламентських слухань, є вибір занадто широкого питання, вирішення якого потребує багато часу, залучення великої кількості експертів та фінансових ресурсів. Але найважливішою проблемою є виконання та контроль за реалізацією рекомендацій парламентських слухань; органи виконавчої та місцевої влади часто не виконують відповідних доручень через відсутність подальших санкцій.

Висновки 

Підсумовуючи, можна зазначити, що інститут парламентських слухань позитивно відбивається на прийнятті державно-управлінських рішень в інтересах громадянського суспільства, сприяє відкритості та гласності законодавчої гілки влади, парламентські слухання виступають ще одним інструментом громадського контролю.  Однак низька ефективність та реалізація рекомендацій парламентських слухань потребує перегляду законодавчо-нормативного регулювання покарання за невиконання відповідних доручень профільними органами та визначення суб’єктів, відповідальних за реалізацію рекомендацій парламентських слухань.

Матеріал підготовлено в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа та партнерами. 

Анастасія Константинівська

аналітикиня Громадянської мережі ОПОРА