А як у них?

А як у них? Різновиди законодавчих ініціатив

Розглядаючи питання диференціації законопроектів, можна виділити країни Британської співдружності (Великобританія, Канада, Австралія, Нова Зеландія), де вони діляться залежно від ініціатора: урядовий (Government Bill) або приватний «Біль приватного члена палати» (Private Member’s Bill). У свою чергу, за змістом білі поділяються на ті, що захищають інтереси окремої групи  – «приватні білі» (Private Bills) чи стосуються всього суспільства – «суспільні білі» (Public Bills). Законопроекти, що носять приватний характер, але стосуються всього суспільства, називають гібридними (Hybrid Bill). У Новій Зеландії та Австралії також виділяють місцеві законопроекти (Local Bills), що регулюють питання муніципалітетів. Окремо виділяють білі, що регулюють податки та державні гроші (Money Bills), вони для затвердження вимагають голосів більшості від усього складу парламенту.

Більшість законопроектів – це зазвичай публічні законопроекти (public bills), розгляд приватних білів суворо регламентується – 20 законопроектів від різних депутатів за одну сесію в порядку реєстрації. Варто зазначити, що відбором займається регулярний комітет (The Standing Committee), що також слідкує за дотриманням усіх процедур та реєстраційних вимог. Комітет перевіряє законопроекти та супровідні документи, що долучаються ініціаторами, на відповідність парламентській стратегії (Parliamentary Handling Strategy), Європейській конвенції з прав людини (European Convention on Human Rights); актуальність  законопроектів, чи відповідають вони пріоритетам уряду, чи не можна досягти цілі без прийняття відповідного законодавства. Часто до законопроектів долучають: окрему аналітику (Impact Assessments) щодо оцінки впливу прийняття законопроекту (фінансовий, соціальний вплив, наслідки для бізнесу, профспілок та окремих  груп); суміжні документи, які стосуються поправок до законопроекту. До попередніх версій законопроектів (draft bills)  також можуть долучати  інформаційні довідки з окремих понять законопроекту (factsheets); суміжні до теми меморандуми, які підсилюють вагу законопроекту (legal memoranda); кейси або дослідження, в яких був зроблений аналіз законопроекту чи його наслідків (operational case), договори про корпоративні домовленості, що допоможуть впровадити майбутній закон (handling arrangements).

У країнах Південної Європи (Італія, Іспанія, Португалія, Греція, Балканські країни) більшості голосів вимагають базові закони: законопроекти про державний бюджет, податкову, правоохоронну системи; ратифікація міжнародних договорів; акти щодо військових та соціальних питань – інші законодавчі ініціативи можуть бути прийнятими голосами 30-40% складу парламенту. У Литві, Латвії, Естонії, Польщі, Чехії окремо виділяють ініціативи, що мають на меті внесення змін до Конституції, для їх ухвалення необхідна абсолютна більшість від складу. У Палаті Представників США конгресмени, окрім законів, затверджують резолюції держсекретаря та урядові звіти. За Конституцією Австрії та Фінляндії законодавчі ініціативи поділяються на законодавчі пропозиції та законопроекти. Законопроекти вносить лише уряд, а пропозиції реєструють члени парламенту або шоста частина виборців у кожній з трьох провінцій. У парламентських монархіях (Нідерланди, Швеція, Норвегія), законопроекти, що подаються членами королівської родини, мають особливу помітку та носять статус першочергових до розгляду.

Анастасія Константинівська

Підготовлено в рамках Програми USAID “РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво”, що виконується Фондом Східна Європа.

Моніторинг парламенту | Веб-сайт| Фейсбук | Твіттер

(#рада8; #rada8; #opora; #опора)