А як у них? Порядки денні пленарних засідань
Порядки денні пленарних засідань парламенту в Україні регулюються Регламентом Верховної Ради України. Сесії Верховної Ради складаються із засідань Верховної Ради, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, при цьому засідання проводяться в період між пленарними засіданнями ВРУ та роботою народних обранців на округах. Засідання Верховної Ради поділяються на пленарні, урочисті та у формі парламентських слухань. Згідно з графіком, встановленим Регламентом, «чергові сесії парламенту починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії». Стандартною є процедура, коли «перший і третій тижні кожного календарного місяця впродовж сесії відводяться для пленарних засідань Верховної Ради, другий – для роботи в комітетах, тимчасових спеціальних комісіях і тимчасових слідчих комісіях, депутатських фракціях (депутатських групах), четвертий – для роботи народних депутатів з виборцями. У випадку потреби зміни порядку денного пленарних засідань або проведення позачергової сесії питання можуть ініціювати народні депутати, Голова Верховної Ради або Президент з подальшим голосуванням більшістю у парламенті.
Вивчаючи міжнародний досвід, можна знайти наступні відмінності. Наприклад, у Великобританії, незважаючи на те, що річний графік роботи Палати представників та Палати лордів є достатньо схожим, депутати напрацюють стільки часу, як і в Україні, на мажоритарних округах, хоча й вибори відбуваються за мажоритарною системою відносної більшості. Зазвичай роботі з виборцями приділяється 2 – 3 дні на місяць, і то це можуть бути лише 3 – 4 години робочого дня, інша половина дня буде присвячена роботі в комітеті. Саме розгляду законопроектів у профільних комітетах депутати присвячують найбільше часу. У свою чергу, порядок денний пленарних засідань парламенту детально розписаний – в один день зазвичай розглядають (проводять дебати) лише з одного питання, рідко – двох. На засідання, окрім депутатів, запрошуються представники уряду, адже більшість законодавчих ініціатив є саме урядовими; інколи слово можуть надати представникам профспілок, груп інтересів, бізнесу, великих компаній тощо.
Засідання Європейського парламенту відбуваються 1 або 2 робочих тижні по 4 дні з відпусткою у серпні. Цікавим є робочий графік: у понеділок засідання тривають з 17:00 до 23:00; у вівторок – середу з 09:00 до 23:00; у четвер з 09:00 до 17:00. Хоча відвідини пленарних засідань фіксуються електронно, зал зазвичай ледве заповнюється наполовину. Від депутатів не вимагається відвідувати всі засідання, зазвичай за ними закріплюються окремі профільні питання і вони можуть місяцями розглядати їх у комітетах та з’являтися на засіданнях раз на місяць. Головним критерієм є ефективність з вирішення/лобіювання того чи іншого питання або проблеми.
Національна асамблея Франції починає свою роботу з першого робочого дня жовтня та закінчує останнім робочим днем червня. Зазвичай кількість робочих днів за одну сесію не перевищує сто двадцяти днів, згідно зі Статутом Національної асамблеї. Відповідно до французького законодавства також можна скликати позачергову сесію за ініціативи прем’єр-міністра або парламентської більшості з окремо визначеного питання.
У Німеччині пленарний календар затверджується щорічно, згідно з порядком денним розгляду питань, встановлених урядом та канцлером. Наприклад, відповідно до графіку на 2016 рік у березні, липні, жовтні та грудні парламент засідав по одному робочому тижню; у січні, лютому, квітні – червні – по два тижні; у вересні та листопаді парламентарі працюють по три тижні; серпень зазвичай є періодом відпусток. У позапленарні тижні депутати активно працюють у своїх профільних комітетах та приймають громадян.
У центрально-східному регіоні Європи традиції дещо різняться та є достатньо гнучкими, залежно від політичної ситуації в країні та кількості питань для вирішення. Наприклад, засідання Сейму Польщі скликаються президією Сейму, зокрема його головою, залежно від кількості законопроектів, підготовлених до розгляду, – зазвичай це 1 – 2 тижні на місяць. Як і в Україні, польські народні обранці приділяють дуже багато уваги роботі на округах, зокрема депутати зазвичай проживають на території свого округу, тісно спілкуються з виборцями та місцевою владою, а до Варшави приїжджають лише на декілька днів для вирішення робочих питань. Естонські депутати є набагато більш продуктивними, стосовно роботи у парламенті, Рійгікогу засідає по три тижні щомісяця, проте липень-серпень є періодом відпусток. З чого можна зробити висновок, що основні дебати стосовно законопроектів відбуваються саме на засіданнях парламенту, а не у комітетах, як прийнято в західноєвропейській парламентській традиції.