Парламент та ЛГБТ: від легалізації шлюбів до смертної кари
Парламенти світу по-різному трактують рівність прав та недискримінацію ЛГБТ-спільноти: від смертної кари за вияв інакшості, до легалізації одностатевих шлюбів та визнання парламентарями своєї належності до ЛГБИ.
Відповідно до щорічного звіту Міжнародної ЛГБТ асоціації, станом на травень 2015 року в 117 країнах світу (членкині ООН) одностатеві відносини узаконені, а в 76 країнах такі відносини поза законом (в 2006 році було 92 країни). Вісім держав світу (регіонів) в своєму законодавстві (звичаєвому праві) передбачають смертну кару за гомосексуальні зв’язки (зокрема, Мавританія, Судан, Іран, Саудівська Аравія, Ємен, провінції Нігерії та Сомалі). Покарання може бути і забиття камінням до смерті. В таких країнах як Уганда (можна отримати пожиттєве за вияв гомосексуальності), а також ще 37 країнах Африки гомосексуальність поза межами закону.
Трудова дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації заборонена в 63 державах, в 19 країнах узаконено усиновлення дітей гомосексуальними парами.
Тим часом в деяких країнах ЄС, США та Канади парламентарі не тільки легалізували одностатеві шлюби, їхнє право на усиновлення, а й відкрито заявляють про свою орієнтацію (так званий «камінг аут»). В мережі можна знайти списки політиків, представників ЛГБТ спільноти в тих чи інших країнах.
Британські журналісти вже назвали нинішній склад свого парламенту після травневих виборів 2015 року найбільш «гомосексуальним». Наразі близько 5% членів Палати громад - це представники ЛГБТ-спільноти (32 парламентарі). В минулому складі ЛГБТ-парламентарів було менше – 26. Окрім того, за даними журналістів серед кандидатів були так само 155 ЛГБТ. Серед обраних ЛГБТ-парламентарів 20-річна Мхайрі Блек ще й наймолодша парламентарка, починаючи з 1667 року.
В травні 2015 року в Ірландії громадяни на референдумі вирішили легалізувати одностатеві шлюби. 62,1 % відсоток учасників референдуму проголосували за узаконення шлюбів і це вперше, коли узаконенні відбувається в такий спосіб, а не через парламент. Очікується, що вже до кінця року ірландці зможуть вільно брати шлюб.
В Німеччині головою Бундесрату протягом року (2007-2008 роки), багаторічним бургомістром Гамбурга був гомосексуал Оле фон Бойст. Про те, що він гомосексуал, Бойст не розповідав. В 2003 році звільнений заступник Бойста після спроб шантажу довів до громадськості сексуальну орієнтацію свого колишнього боса. Тільки в 2010 році, після того, як політик пішов у відставку, Бойст показав свого коханого, який на 36 років молодший від нього.
З 1996 по 2013 роки парламентарем в німецькому Бундестазі був відкритий гей Гвідо Вестервелле. Він також займав міністерські посади, був віце-канцлером. Він активно виступав за повну легалізацію одностатевих шлюбів (в Німеччині з 2003 року дозволена реєстрація партнерства, є законодавство про податкову рівність партнерства і шлюбу). В 2004 році на 50-літті Ангели Меркель Гвідо зявився зі своїм партнером Мікаелем Мронцом. В 2010 році вони зареєстрували партнерство.
Guido Westerwelle heiratet langjährigen Partner
З 2011 по 2014 роки бельгійський уряд очолював відкритий гей Еліо Ді Рупо (з 1987 року обирався на різних рівнях виборів). Він також виграв перед тим внутрішні вибори і став президентом Соціалістичної партії Бельгії.
Відомим політиком, багаторічним парламентарем Фінляндії є відкритий гомосексуал Пекка Хаавісто. Він з 2002 року зустрічається зі стилістом, уродженцем Еквадору, Антоніо Флоресом. Пекка Хаавісто був членом фінського парламенту з 2007 по 2011 роки від Хельсінкі та в 2011 році був номінований від «Зеленої ліги» (яку багато років очолював) кандидатом на президентські перегони, які програв.
В 2011 році до польського парламенту вперше були обрані двоє представників ЛГБТ-спільноти. А саме депутатка-трансексуалка Анна Гродська (народилась чоловіком Кжиштофом). Вона активно займалась захистом прав ЛГБТ і перемогла на парламентських виборах, балотуючись в Кракові від «Руху Палікота». Анна є єдиною членкинею парламенту-трансгендеркою в світі. В 2015 році намагалась балотуватись на пост президента країни, але не зібрала 100 тисяч підписів, необхідних для реєстрації. Анна відмовилась від участі у парламентських виборах.
Разом з Анною Гродською членом польського сейму вперше став і відкритий гей, ЛГБТ-активіст Роберт Бєдрон так само від «Руху Палікота» від Гдинського округу. Він неодноразово страждав від гомофобської агресії. В 2014 році був обраний мером Слупська.
В Австралії питання легалізації одностатевих шлюбів планують винести на плебісцит після федеральних виборів 2016 року (позаяк на місцевому рівні, в штатах, приймаються закони щодо легалізації шлюбів). Наразі 69 зі 150 членів Палати представників підтримують легалізацію шлюбів. Тому парламентарі-геї змушені одружуватись в інших країнах. Так, член Південно-австралійської ради Іан Хантер із своїм партнером, з яким прожив більше 20 років, весілля відіграли в Іспанії, де ще в 2005 році можна одружуватись представникам однієї статі.
В червні 2015 року одностатеві шлюби рішення Верховного суду стали легалізовані по всій території США. Там спершу були легалізовані цивільні відносини в 2010 році у Вермонті, в 2004 році – офіційні шлюби в Массачусетсі. Кількість відкритих ЛГБТ-конгресменів в США сягає десяти (зокрема, демократка Крістіна Сінема – перша бісексуалка, обрана до Конгресу), а кількість політиків різних рівнів сягає кількох сотень.
В Канаді одностатеві шлюби узаконені по всій країні з 2005 року. Новообраний прем’єр Канади Джастін Трюдо нещодавно поширив світлину зі своїм колегою по парламенту Скотом Брісоном, який є відкритим геєм. На світлині зображені політики, партнер Скота та їхні двійнята. Наразі в канадському парламенті шість відкритих гомосексуалів.
Вперше обраним мером-гомосексуалом та жінкою в Цюріху було обрано соціал-демократку Коріне Маух. Її подруга - музикантка Юліаною Мюллер.
В свою чергу,в Росії фракція КПРФ наприкінці жовтня 2015 року подала законопроект, яким передбачено адміністративна відповідальність за «публічне вираження нетрадиційних сексуальних відносин» в тому числі «камінг аут». На думку авторів законопроекту, закон про заборону пропаганди гомосексуалізму, що був прийнятий та підписаний Володимиром Путіним в червні 2013 року, не достатньо ефективний (до мільйона рублів штраф). Гомофобські закони прийнято в більшості суб’єктів Російської федерації і вони почасти обговорюються в Держдумі.
ЯК ПРОХОДИЛА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ОДНОСТАТЕВИХ ШЛЮБІВ
В результаті довготривалих (з січня по липень 2013 року) дебатів, доопрацювань, 17 липня 2013 року білль пройшов і Палату представників, і Палату Лордів. Але мова йшла про легалізацію одностатевих шлюбів в Англії та Уельсі. Вже 29 березня 2014 року відбулась перша офіційна церемонія шлюбу. В Шотландії одностатеві шлюби були узаконені наприкінці 2014 року, а в Північній Ірландії вирішили залишитись на рівні реєстрації громадянського партнерства.
Попередньо, шотландці створили рух «Рівний шлюб» в 2008 році, в 2010 році в Англії та Уельсі аналогічний рух під назвою «Рівна любов». На противагу цим рухам, в Британії створювались коаліції проти легалізації одностатевих шлюбів.
В 2011 році прем’єр-міністр, консерватор Девід Камерон виступив публічно в підтримку одностатевих шлюбів.
Під час піврічних дебатів за білль про легалізацію одностатевих шлюбів в британському парламенті відбувся розкол консерваторів, половина з яких виступали категорично проти такої новації.
Однак завдяки підтримці лейбористів, ліберальних демократів, білль був підтриманий.
Тим часом в Північній Ірландії 2 листопада 2015 року Національна асамблея вкотре голосувала питання щодо легалізації одностатевих шлюбів, однак парламентарі від партії Демократичних юніоністів застосували своє право «петиції занепокоєння» (може подаватись не менш як 30 членами парламенту), в якій наголосили, що цей закон не має достатньої парламентської підтримки (таке собі право «вето» для представників політичних фракцій). Це вже як мінімум п’ята блокада законопроекту про легалізацію одностатевих шлюбів.
6 жовтня 2015 року Демократична партія італійського парламенту зареєструвала закон про легалізацію шлюбів. Про намір легалізувати одностатеві шлюби заявили урядовці-ліваки Греції.
В Австралії досить палкими є дебати щодо легалізації одностатевих шлюбів. Рух «Рівність австралійського шлюбу». Починаючи з 2004 року було зроблено 16 спроб легалізувати одностатеві шлюби як на федеральному рівні, так і на рівні штатів. В 2015 році вже почали говорити про плебісцит з цього питання. Колишній прем’єр Австралії Тоні Ебботт, незважаючи на те, що його рідна сестра в 2012 році повідомила, що мала лесбійські стосунки, не був прихильником легалізації. В той час як і новий прем’єр Мальколм Тернбулл, і представник опозиції Білл Шортен виступають за легалізацію одностатевих шлюбів. Один прагне це зробити через плебісцит (Виборча комісія вже порахувала, що це буде коштувати платникам податків 158 мільйонів доларів), інший – через голосування в парламенті. В жовтня 2015 року 35 з 565 локальних органів влади висловились в підтримку легалізації шлюбів. Переважно це міста. Незважаючи на те, що в Австралійській столичній території шлюби були легалізовані ще в 2013 році, цей місцевий акт був зупинений судом як такий, що не відповідає федеральним законом.
Легалізація одностатевих шлюбів була одним з пунктів передвиборчої програми кандидата в президенти Франсуа Оланда та Соціалістичної партії. Вже у квітні 2013 року і Національна асамблея, і Сенат, де більшість прихильники Оланда та соціалісти, підтримали відповідну ініціативу щодо не тільки легалізації шлюбу, а й усиновлення. Представники опозиційної партії Союзу народного руху подали позов щодо неконституційності закону, однак позов був відхилений і президент підписав закон.
В той самий час Ніколя Саркозі, який хоче змагатись за президентське крісло на виборах 2017 року, вже заявляє про те, що закон варто повністю переглянути і, судячи з його висловів, не в сторону ЛГБТ спільноти.
А найбільше розголосу влітку 2015 року набуло рішення Верховного суду США про те, що американська конституція надає право одностатевим парам брати шлюб. В той самий час республіканці вважають, що необрані судді не мають права визначати засадничі принципи, а демократи підтримали таке рішення суду, яким, фактично, на федеральному рівні легалізовано одностатеві шлюби.
Надія ВІРНА
Підготовлено в рамках Програми USAID “РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво”, що виконується Фондом Східна Європа.