Депутати-мажоритарники: Чи кипить робота в округах?
17 липня 2015 р. фактично завершилася 2-га сесія Верховної Ради України. За неповних 8 місяців роботи нового скликання парламенту увага громадськості була пильно прикута до сесійної зали. Однак за резонансними законопроектами, політичними протистояннями та скандальними голосуваннями загубилася така важлива тема, як робота депутатів-мажоритарників у їхніх виборчих округах. Як відомо, наразі у парламенті працюють не тільки депутати, внесені партійними керівниками у прохідні рядки партійних списків, але й 197 депутатів, що були обрані за мажоритарною компонентою. Вони - делеговані у владу громадами виборчих округів і закон зобов’язує їх підтримувати зв'язок зі своїми виборцями. Громадянська мережа ОПОРА у рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа, взялася дослідити, наскільки якісно та чи у згоді з законодавством провадять свою роботу 36 депутатів-мажоритарників, що були обрані у виборчих округах 12 областей України. Отримані результати засвідчили низку проблем як з дотриманням депутатами законодавства, зокрема у частині проведення особистого прийому громадян, так і доволі втішні результати діяльності окремих народних обранців.
Про мажоритарників найбільше йде мова під час передвиборчих баталій у округах, а у парламенті їх вважають більш непрогнозованими і самостійними за звичку пояснювати голосування «інтересами своїх виборців». У той самий час, громадськість мало знає про те, як саме вибудовується співпраця громад виборчих округів з їхніми обранцями у міжвиборчий період, якими є вимоги закону та стандарти провадження депутатської роботи у регіонах.
З огляду на закон «Про статус народного депутата України» можна скласти орієнтовний перелік обов’язків депутата у окрузі. Так, депутати-мажоритарники повинні проводити особистий прийом громадян у дні, передбачені для цього ВРУ (зазвичай, це останній тиждень місяця), організувати роботу як мінімум однієї приймальні у окрузі з постійним робочим місцем свого помічника, приймати звернення громадян та писати у відповідь свої депутатські звернення на вирішення означених проблем. Окрім того, законодавство їх зобов’язує звітуватись перед виборцями як мінімум двічі на рік у ЗМІ чи на колективних зібраннях громадян. Є й інші види активності, які не є обов’язковими, але часто практикуються депутатами на місцевому рівні – це благодійні ініціативи, участь у різноманітних публічних заходах, як святкових так і експертного спрямування, публікації у місцевій пресі та виступи у ЗМІ, участь у засіданнях місцевих рад і співпраця з місцевими представниками влади тощо.
Однак як би закон не прописував обов’язки депутатів, він, як і у багатьох інших випадках, не встановлює ані систему нагляду за виконанням цих норм, так само і призначає санкцій за їхнє порушення. Відсутність державного та громадського контролю призводить до того, що у здійсненні депутатських повноважень народні обранці керуються здебільшого власним розумінням своїх зобов’язань перед виборцями та відповідним чином вибудовують свою діяльність у окрузі.
Так чим же займаються народні обранці у своїх округах та наскільки якісною є їхня робота? 12 регіональних представників ОПОРИ на щомісячній основі з травня 2015 р. розпочали спостереження, чи дотримуються мажоритарники вищезгаданих норм закону та яку іншу діяльність провадять у своїх округах. 36-ма народними депутатами, діяльність яких наразі досліджується у рамках моніторингової кампанії, стали: Дмитро Андрієвський, Євген Бакулін, Іван Балога, Яків Безбах, Андрій Білецький, Максим Бурбак, Юрій Гарбуз, Роберт Горват, Руслан Демчак, Андрій Деркач, Юрій Дерев'янко, Богдан Дубневич, Сергій Ківалов, Віталій Курило, Максим Курячий, Юрій Левченко, Володимир Литвин, Олександр Марченко, Олег Медуниця, Іван Мельничук, Олександр Онищенко, Костянтин Павлов, Володимир Парасюк, Василь Петьовка, Олексій Порошенко, Олександр Пресман, Віктор Развадовський, Іван Рибак, Борислав Розенблат, Віктор Романюк, Юрій Соловей, Олександр Сугоняко, Григорій Тіміш, Юрій Тимошенко, Олександр Урбанський, Оксана Юринець.
Результати моніторингу у травні-червні 2015 р. показали: переважна більшість з 36 депутатів ретельно дотримується свого обов’язку проводити особистий прийом громадян. Водночас, народні обранці не завжди орієнтуються на визначений ВРУ графік роботи у округах та здійснюють особисті прийоми громадян у інші дні: вихідні дні або ж у дні, відведені парламентом для пленарних засідань, засідань Погоджувальних рад, а також роботи в комітетах, групах і фракціях. Серед причин, які мотивують депутатів проводити прийом громадян не у відповідності до офіційного графіку, та, відповідно, пропускати пленарні засідання або ж засідання комітетів: відрядження і тому відсутність змоги фізично бути у окрузі, здійснення додаткових, «понаднормових» зустрічей з громадянами, перенесення прийому на непередбачені ВРУ дати за невідомих причин.
За проведеними спостереженнями, 8 з 36 депутатів не провели жодного прийому громадян протягом двох місяців поспіль (травень-червень 2015 р.), що вказує на системне порушення ними положень закону. Цими депутатами є: 3 члени фракції «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА»: Юрій Гарбуз, Роберт Горват, і Іван Мельничук; двоє позафракційних представники Закарпатської області Василь Петьовка, Іван Балога та позафракційний Андрій Білецький, по одному члену фракції «Опозиційний блок» (Євген Бакулін) та групи «Воля народу» (Андрій Деркач). Загалом, найгірші узагальнені показники роботи у «командному заліку» (у кожній з 12 областей досліджувалася робота трьох депутатів) – у парламентарів, обраних до парламенту від округів Закарпатської області - Івана Балоги, Роберта Горвата та Василя Петьовки. Найбільш якісно спрацювала «команда» народних депутатів від Чернівецької області - Григорій Тіміш, Максим Бурбак та Іван Рибак. Невтішним є й те, що представники у парламенті від Луганщини Юрій Гарбуз і Євген Бакулін приділяють мінімум уваги громадам своїх округів, які знаходяться у безпосередній близькості до лінії фронту бойових дій. Ці депутати не відвідують свої округи, у травні-червні не проводили особистий прийом громадян, а їхня особиста пасивність у окрузі компенсується хіба що регулярною роботою їхніх приймалень.
Прикро, що не усі депутати та їхні помічники демонструють розуміння повноважень та обов’язків народного депутата, закріплені в українському законодавстві. Деякі з помічників депутатів виправдовували відсутність своїх патронів у округах тим, що вони зайняті – хто через напружену «роботу у комітетах», хто, як наприклад комбат «Азову» Андрій Білецький, який головним завданням для себе вважає «принести до Ради голос фронту» - через активну участь у АТО. Окрім того, значні складнощі для громадян, які бажають зустрітися з депутатом, складає те, що доволі часто помічники не володіють інформацією про графік візитів у округ свого депутата та у деяких випадках прагнуть зробити «роботу» за нього – пропонують відвідувачам залишити своє звернення, яке потім обіцяють передати депутатові для подальшого реагування.
Власне, що ж треба зробити, щоб потрапити на особистий прийом до депутата? Найлегше це здійснити інтернет-користувачам – контакти приймалень більшості депутатів можна знайти або на їхніх особистих сторінках на офіційному сайті ВРУ, або на сайтах парламентарів чи їхніх сторінках у соціальних мережах. Громадянам без інтернет-доступу залишається слідкувати за оголошеннями у місцевих газетах (якщо такі публікуються) або ж шукати контакти свого депутата і його приймальні іншими способами, наприклад, звернувшись до місцевих органів влади. Надалі, достатньо зателефонувати до громадської приймальні та дізнатися у помічників депутата про графік особистого прийому. Як правило, громадян приймають у порядку живої черги або ж за попереднім записом. Важливим є те, що у особистому прийомі окрім громадянина, що звертається, та безпосередньо депутата, можуть брати участь не тільки помічники народного обранця, а також залучені депутатом представники органів місцевого самоврядування. На жаль, не всі нардепи користуються таким механізмом, хоча й він здатний значно покращити оперативність та ефективність вирішення проблем, з якими громадяни звертаються до свого народного обранця.
Цікавим відкриттям стало те, що у загальному підсумку, приймальні практично усіх депутатів демонструють якісну роботу та у більшості випадків безперешкодно ділилися з представниками ОПОРИ кількісними показниками своєї роботи - про кількість, тематику звернень громадян, графік заходів депутата у окрузі, кількість ініційованих депутатом звернень щодо вирішення проблем жителів округу тощо. У той самий час виявилося, що більш ніж пів року роботи нового скликання парламенту 2 депутатів з 36 ( Костянтин Павлов та Василь Петьовка), досі не мають власних приймалень з постійним робочим місцем помічника, а дехто натомість організував прийом громадян не тільки у декількох приймальнях свого округу, але й поза його межами.
Варто додати: громадянам небайдужа можливість звернутися до депутата за допомогою. На основі наданих нам у приймальнях близько 30-ти депутатів даних можна скласти таку узагальнену статистику: за період з листопада 2014 р. – червня 2015 р. було отримано не менше як 9700 звернень від громадян та підготовлено у відповідь не менш як 5150 депутатських звернень. Так, понад 1500 громадян трохи більше ніж за пів року роботи було прийнято помічниками Юрія Дерев’янка у його 11 приймальнях, що працюють в Івано-Франківській області, а Дмитро Андрієвський за цей період отримав рекордну кількість у 2341 індивідуальне та 811 колективних звернень громадян. Загалом,представники місцевої влади зазвичай співпрацюють з народними депутатами та, якщо це можливо, сприяють їм у справі вирішення проблем, оформлених у зверненнях громадян до депутатів. До прикладу, помічники Максима Бурбака повідомили, що близько 40 % звернень громадян мають позитивне вирішення (люди отримують матеріальну допомогу, поновлюються на роботі, автомобільні дороги ремонтуються і т.п.), ще на 30 % зазвичай надходить відповідь, що відповідна проблема буде вирішена за певних умов (квартирні черги, спори за земельні ділянки та ін.), та 30 % не знаходять вирішення (земельні питання, ремонт крупних інфраструктурних об’єктів, розгляд кримінальних справ).
Мажоритарники не полишають поза своєю увагою і роботу з виборцями «матеріального» плану. Можливо, не настільки активно, як перед виборами, депутати тим не менш продовжують фінансувати різні благодійні ініціативи, а у, як мінімум, 4 з 36 нардепів є для цього власний благодійний фонд. Нами були зафіксовані випадки роздачі продуктових наборів ветеранам і багатодітним сім’ям, ремонту шкіл і дитячих садочків, передачі медичного обладнання, організації концертів, освітніх семінарів та тренінгів тощо. Як яскравий приклад, за наданими у приймальні депутата даними, за пів року роботи у обраного від виборчого округу №222 м. Києва Дмитра Андрієвського лише на підтримку армії, допомогу бійцям АТО, пораненим і постраждалим від дій терористів «пішло» близько 3,3 млн. гр. Очікувано, у своїй благодійній діяльності тему бойових дій на Сході країни не оминає значна кількість народних обранців: Володимир Парасюк збирає кошти на потреби армії разом з ГО «Центр допомоги та підтримки військових», Борислав Розенблат створив консультаційну службу допомоги учасникам АТО та їх родинам, Руслан Демчак надає організаційну підтримку у створенні районних осередків громадських організацій учасників АТО у статусі ветеранських організацій та ін.
Позитивним висновком стало й те, що практика звітування почала приживатися серед парламентарів. Так, низка депутатів випускають регулярні звіти про свою діяльність та поширюють їх через свої сайти чи сторінки у соціальних мережах. Також спеціальну платформу для звітування депутатів, розроблену ініціативною VoxUkraine.org, використали Оксана Юринець, Максим Курячий, Олександр Сугоняко, Віктор Романюк та Юрій Дерев'янко. Дійсно, за такого бажання, народного депутата та інформацію про його діяльність можна зустріти і на просторах Інтернету. Більшість депутатів є доволі активними інтернет-користувачами, 30 депутатів з 36 мають facebook-сторінки, значна частина з них є приватними та ведуться особисто депутатами, хоча останні й доволі рідко вступають у онлайн-дискусії зі своїми коментаторами. 10 з 36 депутатів мають власні сайти, що є доволі ефективною платформою для звітування перед виборцями про пророблену роботу. Лише двоє представників Закарпаття (Василь Петьовка, Іван Балога) та по одному депутату від Дніпропетровської (Костянтин Павлов) та Житомирської (Віктор Развадовський) областей жодним чином не представлені у Інтернет-просторі, не мають власних сайтів та сторінок у соціальних мережах.
Це є короткі підсумки проміжних результатів моніторингової кампанії ОПОРИ, більше цікавих фактів про діяльність мажоритарників у їхніх округах Ви можете дізнатися зі Звіту ОПОРИ тут.
Наостанок варто нагадати й те, що Закон «Про статус народного депутата України» зобов’язує здійснювати особистий прийом громадян усіх без виключення народних обранців – як мажоритарників, так і «списочників». Чи кипить робота останніх з громадянами у різних регіонах України, поки що залишається тільки здогадуватися.
Олена Рибій, експерт ОПОРИ