Новини
А як у них? Електронні петиції: міжнародний досвід та Україна
З розвитком суспільства та інформаційних технологій все більшої популярності набуває вдосконалена форма звернення громадян до влади - електронна петиція. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи електронну петицію визначають як доставлену в електронний спосіб рекомендацію, або зауваження до демократичного інституту. Цей інструмент взаємодії суспільства та влади на сьогоднішній день використовують вже більше 70 держав світу, серед яких, і Україна.
Практику впровадження інституту електронної петиції в Україні можна сміливо назвати запозиченням міжнародного досвіду відразу кількох держав. Відповідно до даних Національної Ради Реформ головними "експортерами" досвіду використаання електронних петицій для України стали США та Латвія.
На веб-сайті Сейму Латвійської Республіки немає активних посилань на ініціювання чи підтримку петицій, однак, це можна зробити через сторінки неурядових громадських організацій. Наприклад, через портал Manablass.lv протягом останніх трьох років пройшло 945 ініціатив. Ті серед них, які підписало більше 10 тисяч громадян Латвії надсилаються в Сейм, де після технічної перевірки йдуть на обговорення в парламентські комісії та, у разі успішного проходження усіх перешкод, реєструються на голосування. Згідно зі статистикою, яку дає сама громадська організація, лише 16 петиціям вдалося набрати 10 тисяч підписів за останні три роки, 8 з яких отримали підтримку в парламенті й стали поправками до нормативно-правових актів. Проте строк збору підписів є необмеженим. Таку відносно невисоку популярність (35% населення Латвії користується) електронних петицій можна пояснити дещо завищеними вимогами щодо ініціювання розгляду петиції, зважаючи на чисельність населення Латвії (на 2 млн населення треба 10 тис підписів повнолітніх громадян).
Набагато гнучкіші вимоги до створення і розгляду петицій висуває Фінляндія. Там, щоб ініціювати електронну петицію непотрібно мати фінське громадянство. Більше того, строк збору підписів встановлюється самим автором (але не може перевищувати 6 місяців). На інтернет-сторінці Міністерства державної служби, де розміщують петиції, голосувати можна не тільки “за”, але й “проти” ідеї. Особливістю фінського підходу є те, що петиції, які зібрали 50 тис. підписів, автоматично стають законопроектами і парламент Фінляндії зобов'язаний їх розглядати в пріоритетному порядку. Однак, незважаючи на розвиненість цього інструменту електронної демократії, вони не користуються великою популярністю у населення.
We the People - найвідоміший для українців іноземний сайт для ініціювання та збору підписів (Сполучені Штати Америки). Варто відзначити, що до самого права ініціювати петицію тут підійшли вкрай обережно, зобов’язавши автора набрати перші 150 підписів самотужки через розповсюдження посилання. Далі, ставши публічною, протягом двох місяців пропозиція має набрати 100 тисяч підписів, щоб потрапити на розгляд в Адміністрацію Президента США. Популярність даного ресурсу шириться по всьому світі (всього подано петицій 2246), адже щоб створити петицію тут необов’язково бути американцем. Таким чином, більшість прохань на We the People орієнтовані на зовнішньополітичні питання (приміром "Hong Kong Declaration of Independence"). На відміну від українських ресурсів, на сайті Білого дому значно менше беззмістовних петицій, що пояснюється ефективнішою системою фільтрів та правом адміністрації в будь-який момент вилучити петицію, яка порушує встановлений регламент. Хоча, комічні випадки теж трапляються: Lift a ban on Kinder Eggs, Admit that these petitions are just going to be ignored, Begin Construction Of The Death Star By 2016, Bring Back 3D Doritos, Build A Statue Of Master Chief At The White House, Deport Justin Bieber And Revoke His Green Card. На противагу українському варіанту, де з електронними петиціями можна звертатися до Президента, Уряду, ВРУ та органів місцевого самоврядування, чиї повноваження є абсолютно різними, We the People слугує як єдине вікно. Таким чином, процедура є доступною для усіх громадян, незалежно від рівня їхньої обізнаності з повноваженнями Білого дому, тоді як в Україні відбувається величезна плутанина через:
1) некомпетентність громадян у сферах повноважень того чи іншого органу влади,
2) неуважність самих прохачів, які не перевіряють зареєстрований масив петицій на предмет свого звернення. Як наслідок, у різні проміжки часу можуть бути зареєстровані однакові за змістом петиції, однак, голосів для розгляду не набирає жодна з них (на двох українців три гетьмани).
Отже, що пропонує нам українське законодавство щодо електронних петицій? По-перше, створення інституту електронних петицій зовсім недавня практика: у ВРУ законопроект був поданий Президентом тільки 3 березня 2015 року, і 2 липня 2015 року закон був прийнятий. Хоч у фокусі нашої уваги і будуть зосереджені електронні петиції до ВРУ, у самому законі фактично не прописані великі відмінності між способами електронного звернення до органів державної та місцевої влади. Зокрема, відмінність є тільки у кількості підписів (наприклад петиції до місцевої ради у місті, де проживає понад 1 мільйон громадян, потрібно зібрати не менше ніж 1000 підписів) Таку ситуацію можна пояснити тим, що це є проект закону щодо змін до ЗУ "Про звернення громадян, де б описувати механізми розгляду електронних петицій безпосередньо органами влади було б недоцільним.
По-друге, хоча відповідний закон і був прийнятий, проте він не містить норм, які б зобов’язували всі органи влади та громадські організації створити інтернет-платформу. Таким чином, створюється поле для можливостей обійти його та уникнути небажаної участі громадян, що можемо побачити на прикладі Кабміну, який досі не має ресурсу.
Розглянемо детальніше електронні петиції в Україні до парламенту. Головний закон, що регулює електронні петиції, не прописує основні положення розгляду електронних звернень громадян у ВРУ. Головні фільтри, які він встановлює - це мінімальна кількість підписів - 25 тисяч, які необхідно зібрати за 3 місяці, та стандартні табу (заборона політичної агітація, пропаганда війни тощо).Також важливою інформацією є термін розгляду петицій: розгляд електронної петиції здійснюється невідкладно, але не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення інформації про початок її розгляду.
Через досить велику "абстрактність" статей про електронну петицію у ЗУ "Про звернення громадян", ВРУ приймала поправки до ЗУ "Про Регламент Верховної Ради України”.
Процедура розгляду петиції доволі проста: петиція отримала 25 або більше тис голосів => її направляють у відповідний комітет, який робить висновок => прийняття рішення про включення до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради обговорюється за процедурою повного обговорення.
Одразу після запуску інструменту електронного звернення громадян до Верховної Ради України сайт мав важкозрозумілий інтерфейс і розібратися як ініціювати чи підписати петицію середньостатистичним громадянам було не під силу Тим не менш, вже до березня 2016 року сайт "протюнінгували" і на сьогодні він виглядає цілком пристойно: є розділи "триває збір підписів", "на розгляді", "відповіді на петиції", "закінчився термін", "створити петицію". Також пошук петицій можна здійснювати за галузевими напрямками.
Аналіз даного інструменту звернення громадян дає зрозуміти декілька речей: по-перше, сайт петицій до ВРУ не є популярним серед населення (дуже мало підписів, і створення нових петицій відбувається повільно). На разі опубліковано приблизно 100 петицій. Така ситуація викликана низкою чинників, головний серед яких - імперсоналізація влади у ВРУ (нерозуміння до кого звертається громадянин). По-друге, на сайті відсутні будь-які дані у розділі "відповіді на петиції". Попри це, нам все ж таки вдалося знайти одну відповідь від Комітету з питань культури і духовності громадянину, який у своїй петиції заявив про знищення шкільної мистецької освіти (дана петиція набрала 25 тис голосів+). По-третє, доопрацювання потребує і саме законодавство, яке фактично не передбачає ніяких обмежень у створенні петицій, тож інколи громадяни виглядають комічно й необізнано. Декілька прикладів із петицій до ВРУ: "Ліс — це надбання народу, мудрість попередніх поколінь, які розуміли важливість лісу — легенів планети”, - сам зміст прохання скоріше нагадує “твір-роздум” про важливість природи, "Оздоровлення нації: прийняти спеціальний Закон Верховній Раді як поправка до Закону про Охорону Здоров'я населення про виключно безкоштовному протезуванні зубів всього населення України" або ж "Україні - астрономічний час". Через відсутність ефективних фільтрів (наприклад, як у американській моделі) дуже швидко може постати питання: "А навіщо українцям взагалі інститут петицій?".
Останньою і, напевне, найбільш важливою проблемою залишається довіра громадян до інституту петицій. Адже як в законодавстві, так і в механізмах дії сайтів не врегульовано санкцій за можливе хакерство, до прикладу, накручування голосів чи зменшення їхньої кількості тощо.
У висновках варто зазначити, що інститут електронних петицій сьогодні є одним із важливих критеріїв "прямої демократії" у світі. Створення такого інституту в Україні є важливим і необхідним. Незважаючи на усі недоліки законодавства, не потрібно забувати, що в Україні це новостворений інститут, який має можливість розвиватись та удосконалюватись.
Олена КОТЛЯРЧУК
Христина КВАРЦЯНА